Де зустріти янгола?

Дівчинка сиділа на лавочці. Вона тільки-но переїхала до цього дому. До неї підбігли діти, які кожного дня виходили поспілкуватись разом.

— Пішли з нами грати!

— Я не можу зараз, — спокійно відповіла дівчинка.

— Дуже гордовита, — зробила висновок Еля, ватажок перегонів, і діти побігли собі далі.

Артем залишився.

— А чому ти не можеш зараз з нами грати? — тихенько запитав він. Неначе вголос таке казати було не можна.

— В мене травма коліна, готуюсь до планової операції, тож побігати зможу через рік, в кращому випадку.

— Не сумуй, — сказав Артем, — я посиджу з тобою. На жаль в мене немає такої квітки з сьома пелюстками, кожна пелюстка якої виконує бажання. Вважаю, бажання виповнюються, якщо віриш у них і намагаєшся зробити реальністю. І, знаєш, нам ніколи буде сумувати, мені на літо задали стільки книжок перечитати! Давай разом?

— Давай, — погодилась дівчинка, — мене звуть Мальвіна.

— І звати тебе просто казково. А я Артем, але не клич мене Артемоном, гаразд? — пожартував хлопчина.

Засміялись разом і непомітно подружились.

Літо промайнуло, як одна мить. Скільки чудових історій вони прочитали разом, наче мандрували іншими світами, землями та цивілізаціями.

Одного разу лавка виявилась порожньою.

— Де вона, де? — не знаходив собі місця юнак і побіг на п’ятий поверх. Туди, де мешкала Мальвіна з батьками.

Нікого не було вдома. Дверний дзвоник  марно працював. На шум виглянула сусідка.

— Поїхали вони терміново. З лікарні подзвонили, сказали, що за результатами аналізів потрібно оперувати негайно.

— Що ж буде?

Очі наче заволокла поволока …

Пройшли роки. Артем Сергійович багато читав, навчався і працював, став відомим лікарем-хірургом. Може і не за обличчям його впізнати, а тоді, коли доктор розповідає чудові героїчні історії. Його маленькі пацієнти починають вірити, що видужають і зможуть повторювати подвиги  Геракла і Дон Кіхота, долати перешкоди, як Мауглі й Гаррі Поттер.

А щодо Мальвіни, то тепер її звуть Мальвіна Юріївна і, мабуть, кращого асистента хірурга годі й шукати.