Наталія Клевцова

На галявині розкрила свої ніжні листочки Полуничка. Незабаром на цьому кущику з’явились ягідки. Під лагідним і турботливим сонечком ягідки росли і червоніли. Серед них була та, яку прозвали Ціка, бо їй все було ЦІКАво. Вона задавала всім питання: чого ми тут? Що нам робити далі? Що це на небі? Сонце? Куди воно дівається? Ніч? Що таке ніч? Чому я червонію? — Ціка, припини! — не витримали сусідки. А вона все не вгамовувалась. Вони почали штовхатись і так розгойдали кущ, що стигла, соковита Ціка — відірвалась. — Я лечу, — кричала...

Тато відчинив двері і вніс у кімнату ялинку. Вона була така пухнаста, а стовбур міцний і зелені-зелені гілочки. — Зустрічайте Ялинку, будемо її прикрашати. Мати виглянула з кухні, руки тримали недоліплений  вареник. — Сашко, допоможи батькові. Сашко сидів за компом, не зводячи очей з монітора. — Поглянь, яке чудо в хаті, — не втрималась мати. Сашко повернув на мить голову і знову назад. — А що, в «танчики смолити» краще? — тут вже встряв батько. Саша мовчав, його думки були десь далеко. — Нічого, будемо самі святкувати, а він з...

Маленький зайчик прокинувся від холоду — у лісі панувала зима. Мороз вихолодив  землю, гілочки дерев заніміли, жодного шарудіння. Все в лісі в очікуванні та ніде немає снігу. Одежину маленький зайчик змінив, його шубка так і сяяла білизною. — Один я причепурився, кращої шубки годі й шукати! — Це правда! — з кущів визирнула хитра рижа морда. — Ти такий гарний! — Хто тут є? — заєць від несподіванки стрибнув у бік. І саме вчасно: великі зуби клацнули над самим вухом. — Рятуйте-е-е! — сам не помітив, а лапи вже мчали...