Наталія Клевцова

Сонечко світило лагідно, легкий вітерець навівав прохолоду. Костя сидів в інвалідному візку і спостерігав за оточуючими. З сусіднього під’їзду вибігли хлопці, з Сашком — ватажком попереду, в руках якого був м’яч.  Добігли до середини двору, м’яч покотився по зеленій траві, гра почалась. Поле було нерівним, тому хлопці весь час спотикались. Саморобні ворота, стертий контур поля, навіть для «дворового » футболу умови несприятливі. Тому й ушкоджень багато, синців різних. — От якби в дворі зробити справжнє поле, — блискавкою промайнула в голові думка. Костя штовхнув візок і підкотив ближче до хлопців....

Читати далі
  • 23.06.2018

Він закохався у неї з першої зустрічі. Його називали Рогачко, він і справді мав роги, жук-олень все ж таки. В лузі Рогачко вважався забіякою, бо міг підчепити рогами, нікого і нічого не боявся. Вона порхала з квітки на квітку, її тоненькі крильця світились ніжністю і переливались на сонці. А очі – здавалося, що це блакитні озера. Ніжна бабка Одоната така красуня, така тендітна, майже невагома. Навіть дітям шкода її ловити. Краще нам  бачити , як вона рулює в повітрі.  Кожного літнього дня спостерігати стрімкий політ над річками. Але одного разу,...

Читати далі
  • 15.06.2018

В ліфт забігло крихітне мишеня, воно дуже поспішало, щоб переглянути улюблені мультики. Двері зачинились. З розбігу воно врізалось в живіт великому вусатому коту. Незнайомець хитро прищурився. Ноги у мишеняти затремтіли, хвостик здригнувся, а вушка засмикались. Кіт з виглядом переможця поклав величезну лапу на голову мишеняті. — П-п-пробачте, — пробурмотіло мишенятко, — пропав, — майнула думка. — А як будеш виправляти свою провину? — підняв брови жиропас , — не випущу. Інший поверх і ліфт знов зупинився. До ліфту ввалився Велетень-пес. Він миттєво оцінив ситуацію і придавив кота до стіни ліфта. Так...

Читати далі
  • 14.05.2018

Настала тиша. Концерт закінчився. Глядачі розійшлися. В театрі Опери та Балету запанувала ніч. Музичні інструменти так втомилися, що не могли одразу відпочивати. — Ну як я зіграв? — не витримавши, спитав контрабас. — Ти — хвалько, — не витримала скрипка, — я витягувала всі партії. — Ні, друзі, головна — це я, — промовила флейта, — мій тоненький голос чують навіть на останньому ряду. Диригентська паличка замислилась. Он, які в них голоси! А хто вона? Чи має право тут бути? — Піду зі сцени, — сльози котились, котились, — перепочину, —...

Читати далі
  • 06.03.2018

— Мамо, я сьогодні отримав десять балів по самостійній з алгебри, — радісно вигукнув Бодя. Насправді хлопця звали Богдан, але він був трохи того — розбишака — одним словом. Найвищий у класі, він сидів з красунею і відмінницею Настею та лупав очима в її зошити. — Списав? — приречено спитала мати. — Еге ж, — радісно хрумкнув солоним огірком Бодя. — Це для салату, давай сюди. — Та я вже з’їв, — хмикнув і пішов в кімнату Богдан. Чогось стало боляче за сина, хто з нього виросте? Мабуть в ігри...

Читати далі
  • 21.02.2018

Після школи хлопці вирішили побігти до ставка. — Можна буде поковзати, — вигукнув Матвій,  холодний вітер розкуйовдив його волосся. — Наввипередки, — крикнув Тарас і хлопці побігли. Першим прибіг Павло і глянув на воду. Ставок виблискував на сонці, мов дзеркало. Крига була ще тонкою, морозу тільки два градуси, куди ж кататись. — Хлопці, відбій. Матвій топнув ногою по льоду, під ногою хлюпнуло. — Проламується, зараза. — Матвій, ну що ти таке кажеш. Будуть ще Йорданські морози, замерзне. Тарас і Матвій повернули назад, хотіли додому. — Хлопці, ви чули? — Павло...

Читати далі
  • 20.02.2018

На галявині розкрила свої ніжні листочки Полуничка. Незабаром на цьому кущику з’явились ягідки. Під лагідним і турботливим сонечком ягідки росли і червоніли. Серед них була та, яку прозвали Ціка, бо їй все було ЦІКАво. Вона задавала всім питання: чого ми тут? Що нам робити далі? Що це на небі? Сонце? Куди воно дівається? Ніч? Що таке ніч? Чому я червонію? — Ціка, припини! — не витримали сусідки. А вона все не вгамовувалась. Вони почали штовхатись і так розгойдали кущ, що стигла, соковита Ціка — відірвалась. — Я лечу, — кричала...

Читати далі
  • 03.02.2018

Тато відчинив двері і вніс у кімнату ялинку. Вона була така пухнаста, а стовбур міцний і зелені-зелені гілочки. — Зустрічайте Ялинку, будемо її прикрашати. Мати виглянула з кухні, руки тримали недоліплений  вареник. — Сашко, допоможи батькові. Сашко сидів за компом, не зводячи очей з монітора. — Поглянь, яке чудо в хаті, — не втрималась мати. Сашко повернув на мить голову і знову назад. — А що, в «танчики смолити» краще? — тут вже встряв батько. Саша мовчав, його думки були десь далеко. — Нічого, будемо самі святкувати, а він з...

Читати далі
  • 27.01.2018

Маленький зайчик прокинувся від холоду — у лісі панувала зима. Мороз вихолодив  землю, гілочки дерев заніміли, жодного шарудіння. Все в лісі в очікуванні та ніде немає снігу. Одежину маленький зайчик змінив, його шубка так і сяяла білизною. — Один я причепурився, кращої шубки годі й шукати! — Це правда! — з кущів визирнула хитра рижа морда. — Ти такий гарний! — Хто тут є? — заєць від несподіванки стрибнув у бік. І саме вчасно: великі зуби клацнули над самим вухом. — Рятуйте-е-е! — сам не помітив, а лапи вже мчали...

Читати далі
  • 12.01.2018