Мексиканець

Кімнатні рослини визирали у вікно.  Вони побачили, як весняна травка, а за нею і сонячні  кульбабки, тягнуться до сонця.

– Які вони самостійні, – замилувалась півонія.

– Ні, це нам пощастило, – заперечила дифенбахія чарівна.

– Ми живемо просто розкішно, не треба ні про що піклуватися, завжди дають чисту водичку, –  простодушно додала фіалка.

– Точно, нас поливають і доглядають, – дифенбахія почувала себе головною в цій кімнаті.

Двері відчинились і до кімнати ввійшли мама з донькою.

– Поставимо його до інших квітів, доню.

– А наші квіти не будуть його ображати?

– А ти тепер хазяєчка цього милого садочку на підвіконні, спостерігай! А зараз пішли, допоможеш мені на кухні, –  і вони вийшли.

Новий мешканець підвіконня стояв спокійно, втомився.

– Привіт, друже, – махнула своєю пелюсткою фіалка і вкололась, сльози прозорими краплинками покотились по щічках.

– За що ти так? –  напала на незнайомця півонія.

– Ні-ні, пробачте, я зовсім не хотів нікого образити, просто колючки в мене від природи. Я приїхав з далекої теплої країни, де залишилась моя сім’я. В нас дуже сильна спека, сонце випалює ґрунт і всю вологу, наше листя перетворилось на колючки, щоб зменшити випаровування води з поверхні.

– Де ж у світі така країна?

– Її назва – Мексика, а мене звати мексиканець, Сан – Педро.

– Та і мої предки здалеку, з Південної Америки, –  розповіла дифенбахія чарівна.

– А мене перший раз знайшли в Африці, –  фіалка усміхнулась.

– А зібрались ми саме тут, тож дружімо! А у вас теж буває гаряче?

– Буває. Але на той випадок, Сан-Педро, ми подаруємо тобі сомбреро!

– Дякую, але не треба. Знаєте, я б краще опинився під гарячим сонячним промінням, як ті дикі квітки за вікном!

Мексиканець

Кишеньковий струмочок

Мексиканець

Казка про любов

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->