Людонька

— Готуйся, Людонько, буде тобі День Народження! — оголосила мама і поставила в холодильник величезний торт, зроблений на замовлення.

Люда зааплодувала від радості в долоньки. Ура, їй сім років! Треба Валерці сказати! Вона побігла до сина сусідів, вони з Валерою товаришували, йому в квітні місяці вже виповнилось сім, ходить гордиться, а восени вони підуть в перший клас.

— Валерка, приходь до мене на День Народження, мама дозволяє! І батьків твоїх вона вже запросила телефоном!

— А торт буде?

— На замовлення зробили! Мама поставила в холодильник.

— А як його прикрасили?

— Не знаю, ходімо — перевіримо!

Людочка була рада і зовсім забула про все на світі. Ось, діти на кухні. Люда тягне коробку з тортом. Солодкий запах наповнив кімнату.

— Смачно, аж слинки течуть, — облизнувся Валерка і чмокнув губами.

Від несподіваного звуку дівчинка трохи нахилилась і за законами фізики торт швякнувся на підлогу.

— Що тепер буде, — Люда схопила торт і заштовхала знов у холодильник.

О п’ятій вечора гості сіли за святковий стіл.

— З днем народження, рости здоровою і щасливою!

— В перший клас підемо цього року, — пишалася мама.

Солодкий стіл, мама заносить до вітальні великий торт, вона всміхається гостям. І тут Валерка став струнко, заголосив на всю кімнату:

— Це той торт, що Люда на підлогу вивалила?

Гості мовчали, мовчала і мати, а Люда від люті хотіла кричати.