Доволі смішно, але відчував я себе справжнім феніксом. Насамперед хто такі фенікси? Це птиці, які за своє життя багато разів відроджуються. Вони спершу самі згорають, а потім самі й відроджуються. Враження у мене було таке, що моє попереднє життя закінчилось, а інше почалось з моменту, коли я побачив Крістен. Я розкажу все по черзі, як воно було. Я сидів на даху закинутого будинку і дивився на небо. Воно було дуже чистим та спокійним. Сонечко гарно виблискувало у різні сторони, пташки співали свою ненав`язливу пісеньку, діти монотонно кричали, вітер грався з...
Taras
Настала осінь. Проте цього року вона не квапилась поскидати листочки з похнюплених дерев, швидко прибрати тепле сонечко з неба, залити землю холодним дощем. Ні, вона підкрадалась тихо, майже непомітно. Як прокрадалась тихими кроками осінь, так у моєму серці підступно оселялася самотність. Мені страшенно не вистачало Коти, я дуже скучив за дідусем-письменником, за моїм двором і взагалі за таким знайомим мені кварталом. Я хотів повернутися, покинути усі ці пригоди і податися у свій рідний край. Попри гостинність і прихильність навколишнього світу, мені не вистачало рідних. Я засипав із думкою про Коту...
Річ у тому, що своїх батьків я ніколи не бачив і не знав. З самого дитинства, відколи я себе пам`ятаю, я знав лише сестру. Нас обох покинули. Ми виявились непотрібними. Принаймні так я завжди думав. Зараз я розумію, що у наших батьків могли бути вагомі причини зробити саме так, але образа не зникає. Нас покинули. Все, що я зараз знаю, довелось самостійно пізнавати, вчитися усьому самому. Сестра була меншою від мене і я взяв її під свою опіку. Вона — єдине, що в мене залишалось, а довкола чужий світ. Її...
В одній маленькій дитячий ванночці, які бувають у всіх хлопчиків та дівчаток, жив маленький Кораблик. Він був дуже гарним, та особливим і вже тому, що його зробив тато Євгена. Кораблик мав яскраво розмальовані дерев’яні борти, пінопластову каюту з вирізаними віконечками та дверима. На його щоглі розіп’явся білий парус з клаптика атласної тканини, а зверху майорів паперовий прапорець. На різнокольорових бортах було написано ім’я Кораблика “Євген”. Кораблик так всі і називали. І всім було зрозуміло, чому саме він мав таке ім’я, – бо належав хлопчикові Євгенчикові. Безумовно, він не завжди плавав...
Після того, як я зустрів їжака, мені довелось познайомитись зі ще деким. Зараз я вам все розкажу. Була темна ніч. Я тоді був дуже втомленим після дороги і зупинився на ніч у якомусь парку. Це була лісова територія, але з протоптаними стежками для людей. Мені там було дуже затишно і спокійно. Перед сном я вирішив прогулятися парком і оглянути всю територію. Я навіть захотів зупинитися у цьому лісочку на декілька днів. Все рівно нікуди не поспішав, а там було так красиво! Як мінімум, я хотів поглянути на парк при сонячному...
(мал. О. Турської) Хто такі Нісохлюпчики? Як, ви не знаєте? Малята Нісохлюпчики бігають на чотирьох лапках, мають хвостики й довгенькі носики якими хлюпотять. І, між іншим, батьки їх зовсім не лають за те, що вони хлюпотять носиками. А якщо серйозно, то справа дещо в іншому. У малят Нісохлюпчиків у порівнянні з їх товстеньким і маленьким тільцем, дуже довгенькі носики. І тому, коли вони щось говорять, здається, начебто вони дудять у трубу. Але це зовсім не важливо. Важливо те, що зустріти Нісохлюпчиків дуже легко, вони люблять грати на квітковій галявині, де...
— Скажу по правді, життя їжака зовсім не схоже на життя жодних інших тварин. По-перше, ніколи в історії ми не були одомашненими. — розказував Декстер. — Їжаки завжди залишались неприступними щодо людей. Може, через це життя наше не є таким хорошим, яким могло б здаватись. По-друге, щоб вижити, нам доводиться прикладати багато зусиль і переживати безліч труднощів. Більше ніж можна покласти на малого їжака і не менше ніж переживає кіт, собака чи ведмідь. Так і живемо. Зимою падаємо у сплячку. І чому люди думають, що лише ведмеді зимою сплять? Їжаки...
Друзі, а чи знаєте ви, що колись сонечко не мало чорнявих крапочок на своїй червоній спинці? Так, так, його крильця були просто червоного кольору. Але всі комашки у лісі сміялися з Сонечка, кажучи: – Що це за ім’я таке – Сонечко. От у всіх нас, жуків, імена як імена: Короїд – кірку їсть, Довгоносик – має довгий носик, Листоїд – листя любить, так і в усіх інших. А в тебе що? Що твоє ім’я означає? Ми його не розуміємо. Іди від нас подалі ми тебе і знати не хочемо. Бідолашного...
Останнім часом я страшенно розіспався. Взагалі коти сплять багато, але я дрімав цілими днями. Спав у переходах, на автобусних зупинках, біля пекарень і на дитячих майданчиках. Аж поки і сам зрозумів, що моє життя перетворюється на монотонний сон і навіть коли я просто кудись йду, здається, що я ще не прокинувся. Так далі тривати не могло і я розумів це. Врешті я придумав, чим можна себе відволікати. Ранковими пробіжками! Я подумав, що було б непогано кожного ранку бігати. Спорт це дуже корисно, при чому не лише для котів. Бадьорий ранок...
Рибки повільно плавали серед водоростей великого акваріуму, що стояв навпроти Юркового ліжка. Хлопчик хворів вже кілька днів. Він тихо лежав і дивився на рибок. Акваріум нагадував йому море, де вони з батьками були минулого літа. Поряд з акваріумом лежала велика, красива мушля, яку хлопчик знайшов, коли пірнав. Юрко узяв її і притулив до вуха, щоб «послухати море». Він слухав море, спостерігав, як повільно піднімаються кульки кисню від водоростей на поверхню води у акваріумі, і ось вже очі Юрка почали самі заплющуватися і він не міг цьому опиратися. Здавалося, що його...
