Гномик Тимофійко

Одного разу гномик лежав ввечері у ліжечку і не хотів спати.

Він з цікавістю прислухувався до звуків лісу. Спочатку здавалось, що там панує тиша. А далі…

— Матусю, а що за звуки за вікном?

— Будеш замість казки про ліс слухати? –  спитала мама. –  Тоді я почну. У лісі, крім гномиків і білочок з зайчиками, крім сороки і дятла живуть і інші мешканці. Дехто з них замість того, щоб літати, співати чи полювати вдень, прокидаються ввечері і займаються своїми справами вночі. Зараз за вікном старий їжак Коль Колючкович збирається полювати. А десь в траві награє свою пісеньку цвіркун. Чуєш, як гарно у дальшому болоті співають жабки?  У них сьогодні великий концерт, аж до півночі. Глянь!

Тимофійко повернувся до вікна, там біля паляниці місяця щось літало.

— Це кажани. Вони також люблять ніч. Як і сови.

Гномик побачив, що до кола летючих мишей підлетіла велика сова, і всі кинулись від неї врозсип.

Тут до Тимошка через віконце залетів крихітний ліхтарик.

— Щоб тобі не було так самотньо, –  посміхнулась матуся, дивлячись на світлячка поруч з синовою головою. –  А тепер спи. Завтра ще стільки справ.

Тимофійко поринув у сон. І разом з совами та кажанами він літав над нічним лісом.