Дорога До до Ля

Батькам майбутніх музикантів присвячується.
І не тільки.
А також всім, хто обожнює Музику і Мистецтво.
Читайте, надихайтесь. Ноти ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ шукайте. Вони заховались серед слів, але у вас все вийде!

Автор артказки: Наталія Клевцова.
Музичний консультант: Анастасія Клевцова
Арт-консультант: Олена Клевцова

Дорога До до Ля 

— Де ти є? В якій би країні Світу ти не знаходився, завжди доречно відвідати країну Музики.

— Що для цього треба? 

— Нічого зайвого, тільки мати при собі особливий ключ. Ключі бувають різні: “Фа”, “До”, “Соль”. І найпоширенішим з них є ключ Соль, або як його ще його називають Скрипковий ключ. Думаю, він музикантам та їх інструментам потрібен не менше, ніж щіпка кухонної солі вишуканим стравам. Річ у тому, що якщо немає солі в страві, їй не допоможуть і приправи. Відмикай і подивись, як Скрипковий ключ доглядає за звуками. Ми знаємо звуки до, ре, мі, фа, соль, ля, сі, які живуть в овальних домівках — нотах. Завдяки ключу звуки стають вихованими, кожна з них займає свою домівку-домівочку, яка знаходиться на певній лінії-лінієчці або по сусідству між лінійок. А всі п’ять ліній разом — затишне музичне містечко Нотний стан.

Довгими дорогами шукає нас наше щастя, але щоб справді стати щасливими варто піти йому назустріч. 

Дороговказ

Десь далеко-далеко стоїть на роздоріжжі доріг поважний Дороговказ. Це такий стовп зі стрілкою або кількома, які допомагають визначити: куди йти? А під стовпом в думах-роздумах стоїть  ДО. Дощить. 

— Чи таки доречно ДО тобі тут стояти, а може до домівки повертати?

— А доля моя така — закохатись, — ДО відповідає і далі розповідає, — в подорожі зустрів мій друг — Добряк принцесу Ляля, з нею подруга Ля, вона нота така, закохався і я, а де живе — не знаю, шлях до її домівки шукаю.

— З мого досвіду скажу: тобі зустрінуться перешкоди на цьому шляху, тож не зволікай — за кермо позашляховика свого сідай із Добряком у дорогу рушай. 

— Добра порада, піду за машиною в свій підземний гараж, він розташований під будинком-багатоповерхівкою на додатковій лінійці.

— Отже, тепер можливо здогадаєшся, де нота ДО багато часу проводить?

Тим часом ДО за кермо сідає і … 

— Ледве не забув, за правилами етикету ми привеземо добрій принцесі дорогоцінний дарунок!

А треба сказати, що нашому герою ДО в гаражі зручно було зберігати свої музичні інструменти. Метнувся і швидко дістав Домру і Домбру.

— В чому ж між ними різниця?

— Домра — чотириструнний щипковий інструмент, з ним мандрували музиканти Сходу.

— А Домбра — значно більший за розміром казахський національний інструмент на двох струнах з діапазоном, тобто обсягом, у дві октави.

Який же взяти, щоб музикою принцесу здивувати-зачарувати? 

— Довгими дорогами рушаєш, заграєш тоді й порівнюй. Бери обидва — з’явитися треба лицарем шляхетним! 

Наздогнати мрію завжди легше, якщо подорожуєш разом із музикою!

Репетиція 

По дорозі ДО повертав голову наліво і направо, щоб вправно керувати автомобілем, доки не почув дикий рев, схожий на рик. Він автоматично натиснув на гальма, пролунав сильний скрегіт, ще голосніший за ревіння.

— Невже тепер так репетирують? — здивувався він, бо рев було чути із будівлі театру, храму Мельпомени.

— Ти казала у суботу підемо разом на роботу, я прийшов — тебе нема, підманула, підвела, — хриплим голосом, зовсім не так, як “Тріо Маренич”, співав режисер з розпачу.

— Я була в перукарні і… ось, — з цими словами акторка зняла свій капелюх і зовсім коротеньке волосся спушив вітер.

— Трагедія, — зарепетував режисер.

— Комедія, — зареготала директриса театру.

— Так і знав! Тепер я не зможу поставити п’єсу Шекспіра, майстра епохи Високого Ренесансу, драма мого життя, — повторював режисер.

— Так от що у вас сталося, — не витримав ДО. 

— Неперевершена актриса, виконавиця головної ролі зробила собі Каре. І це напередодні прем’єри. Підступний крок, — не міг заспокоїтися гример.

— Оплески, Браво: підманула, підвела, — продовжував сердитися режисер.

— Чи доречне моє зауваження, але можна ж використати перуку, — з оптимізмом запропонував Добряк.

— А поки що зробимо музичну перерву, — підтримала весела Директорка.

— А в театр не приходила чарівна Принцеса Ляля із подругою ЛЯ? — тамуючи подих дозволив собі запитати До. 

Заграла Трембіта, український народний інструмент з дерева, довжиною до восьми метрів, на якій віртуозно вигравав колоритні гуцульські мелодії РЕ.

А коли мелодія стихла, всі зааплодували. РЕ відкланявся і відповів за всіх:

— Я хоч і знаходжуся під п’ятьма лінійками нотного стану, але все-все чую, на питання твоє відповідаю, що принцеса сюди не заглядала. Але я бачив з театрального віконця, як проїхала карета. Доведеться вам, друзі, продовжувати свій пошук, тож рушайте далі.

— Беззаперечно, — відповів ДО і потиснув Ре руку.

— Ще зустрінемося.

Після теплих рукостискань, завіса закрилася під прощальні махи руками театральних діячів, які проводжали ДО і Добряка, побажали їм якнайшвидше знайти своїх коханих.

Мотор стрепенувся як птах, набираючи швидкість і  відчуваючи нові пригоди ДО.

МІм

На навігаторі було вказано напрямок — Музей. Але чомусь навколо нього був натовп.

— Що за містика? — здивувався ДО, поглядаючи в центр, де відбувалися рухи. Білі обличчя і чорні трико танцювали за склом.

ДО знайшов місце для стоянки обабіч дороги, щоб дійти пішки та подивитися ближче дійство, яке відбувалося. Можливо серед інших глядачів знайдеться його мила. 

— Це не міраж, — почулося серед публіки. 

— Точно, виступають справжні міми, знавці пантоміми, — шепотіли люди.

— В музеї сьогодні відбудеться виставка: “Культура народів Світу”, — голосно оголосив зі сцени Мі в мікрофон. Міми залишалися безмовними, але їхня міміка і рухи були настільки промовисті! Звичайно, краще подивитись вам самим. Міми не розмовляють, вони відтворюють картинки  життя  під музику, Мі перебирає струни сямісена, триструнного японського інструмента.

Відбулася справжня Містерія. Актори виглядали невтомними. Справжнє мистецтво народжується, коли глядач бачить легкість у виконанні, здається, що мім торкається скла і скло розбивається на дрібні частки, а потім…

— Так скла ж немає, — дійшло до ДО.

— В тому й річ, великі майстри пантоміми, такі як Марсель Марсо, підняли цей жанр мистецтва на дуже високий рівень. Міми працюють на одному подиху, здається їх уносить повітря, а потім… вітру також немає. Міми малюють нам інший фантастичний світ рухами свого тіла, — продовжив Мі зі сцени.   

Виставу дивився навіть міністр, якого запросили розітнути червону стрічку.

Виставку було урочисто відкрито. Коли всі зайшли у музей, ДО підійшов до МІ.

Друже, розказав ти багато, а як мені кохану ЛЯ знайти, підкажи, будь ласка.

— Мимохідь таке питання не вирішиш, я на першій лінійці нотного стану, обманювати тебе не стану. Направо Між першою і другою дорогою повертай, у факіра запитай.

ФАнФАри

Факіра ще треба було знайти, дороги тут здавалися такими заплутаними, з транспортними вузлами! Лінії на нотному стані рахуємо знизу догори, а між першою і другою шукай ноту ФА. Гримнули фанфари, що зазвичай оголошують про початок видовищного виступу артистів цирку.  

— Таке чудове місце з радістю відвідують дорослі і малі, і навіть королі. Чому ноті ЛЯ не завітати сюди?

Акробати, гімнасти, клоуни і фокусники, навіть факір, приборкувач вогню. Але щось у факіра пішло не так, як треба. ДО побачив клуби диму, а Добряк вже поспішає на допомогу. Він знає, що при пожежонебезпечній ситуації на масових заходах включається сирена і це означає, що діяти треба за правилами: обов’язковою є евакуація всіх людей з будівлі та виклик пожежної бригади. Не треба панікувати й бігти, але слід активно йти у безпечне місце. Тим часом на очах у ДО купол цирку розкрився й у повітря піднявся зелений дракон, яким управляв факір! Так ось звідки клуби диму. Дракон вихований і не дмухає вогнем у людному місці, він підіймається високо в небо над куполом цирку і всі глядачі насолоджуються красивим польотом цього фантастичного звіра. Тільки тоді факір дає сигнал, дмухаючи у фагот, найнижчий за звучанням дерев’яний духовий інструмент, звір розкриває свою пащу і видихає вогняний феєрверк! Вогняні зірочки кружляють і заворожують своїм сяйвом, глядачі ще довго спостерігають за розфарбованим вогняними зірочками небом. Таке неймовірне вогняне шоу завершує сьогодні циркову програму!

— Особливо файно звучав фагот, — у захваті оголошує про завершення шоу нота ФА і розкланюється, а за якусь хвилинку виходять і проходять вздовж манежу всі артисти.

— Оце так фантазія, яка цікава програма, які різні номери, правда я бачив тільки останній, з клубами диму, — захоплено обіймає ДО усіх.

— А, ми такі фантазери, — зарум’янившись відповідає ФА.

— На мою думку, таке шоу має побачити принцеса Ляля, це я, Добряк, вам говорю, — і червоніє від почуттів.

— Запрошуйте її до нас, будемо раді показати наше FIRE-шоу, — запропонував факір.

— Якщо ви тільки запрошуєте на фаєр-шоу, значить її у вас не було, як і ноти ЛЯ, — засмутився ДО.

— Але то нічого, ви знайдете її обов’язково, тож повертайтеся до нашого дружнього кола, — втішав його ФА.

— А поки що рушайте до СОЛЬ, вона добре знає ЛЯ, хоч і дорога дальня. На другій лінійці СОЛЬ, солоні сльози ллє за любов. Передай їй від нас подарунок, який має сорок сім струн і сім педалей. Здогадався ДО, що дарунок від ФА — це Арфа. Подякував.

Тож, подорож веде нас далі, розкаже СОЛЬ те, чого ми раніше не знали.

Сольвейг

Ось і друга лінія нотного стану. Наче соловей, співає дівчина, на ім’я Сольвейг, її пісня сповнена немеркнучої надії на зустріч з коханим. Автомобіль не витримав і зупинився, заслухались сойки на гілках, а нота СОЛЬ сіла поруч, щоб втішити сумну діву. Ніжна Сольвейг втілює любов, яка здатна все пробачити й готова чекати роками на повернення коханого. 

— Такий гарний спів, я заслухалась, — пояснювала свої сльози на обличчі нота СОЛЬ, — пропоную вам вести уроки Сольфеджіо.

— Я у захваті, — додав ДО.

— Але ще є балет на цю музику, зміст вистави в якому втілюється у танці. Там я можу розкрити свої почуття у стрибках, піруеті й танцювальних па.

— Тільки інструменту в нас нема, — замислилася СОЛЬ.

— Ледь не забув, ось вам подарунок від ФА, лірична Арфа, — з цими словами Добряк і ДО дістали з багажника інструмент, а їх чотириколісний друг зафиркав, пропонуючи продовжувати пошуки. 

— Дякуємо. А куди ви прямуєте далі, залишайтеся з нами? — запропонувала Соль, її солоні сльози скінчились. 

— До поспішає до Ля, Добряк до принцеси Ляля, — не заглушаючи мотор, крикнув автомобіль.

— Так, там мила моя, — погодився До.

— Головне, щоб вона не дала тобі ляпаса, — пожартував чотириколісний.

— Зовсім близько її будинок, між другою і третьою лінійкою шукай. Тут недалеко. Бувай, — і Соль, і Сольвейг надіслали на прощання повітряні поцілунки. 

Ляльковий будинок

Грала басоля, народний смичковий музичний інструмент, що має чотири струни і нагадує віолончель. Зовсім близько, між другою і третьою лініями розташована нота ЛЯ. Але що це? Вони бачать, що прямують до казково-прекрасного палацу, перед яким розташована карета.

— Ми на вірному шляху, тут вони!

— Адже це не палац, наближаючись, здивувався ДО, це — Ляльковий театр!

— Вони точно тут,— не втримався Добряк, — рушаймо на спектакль.

Театр гомонить, маленькі глядачі займають свої місця. Це така радість, коли в театр приходять діти, вони зазвичай дивляться виставу разом із дорослими, які на якусь мить також опинилися в країні Дитинства. В Ляльковому театрі актори працюють у парі з ляльками. Вони змушують ляльку рухатися і говорять за неї. І ми починаємо вірити, що то лялька ожила і діє у виставі. Бувають вистави, де актора можливо побачити, а буває, що ширма ховає лялькарів.

ДО і Добряк купують квитки й займають місця в залі. І ось на сцені починається вистава, історія з пригодами й щасливим порятунком принцеси. 

— Це ж моя любов, принцеса Ляля, — Добряк намагається вибігти на сцену, але не встигає і завіса закривається.

— Що ж це виходить?

— Виходить, що нам потрібно опинитися за кулісами, — шепотить ДО.

І, дійсно, вони бачать коричневі дверцята недалеко від сцени, вхід у службове приміщення.

— Рушай ДО.

— Рушаймо разом, Добряче.

Двері ведуть у гримерні, це кімнати, в яких артисти приміряють сценічні костюми та наносять грим, якщо того потребує вистава. Є й окрема кімната, в якій знаходяться ляльки. Принцеси знову ніде не було. Хоча наші друзі й постукали та запитали всюди. У відчаї Добряк вже хотів повертати додому, визнавши пошуки марними. Та двері у кімнату з ляльками відчинилися і струнка дівчина запросила їх ввійти.

— Чула я, що ви шукаєте принцесу Ляля, тож не шукайте, бо це я. Але я ніяка не принцеса, я актриса цього театру Ляльок. І в мене все ОК. Не хотіла вас розчарувати, та правду вам потрібно знати. Нема тут багачки, принцеси, а є казкова Лялька з якою я виходжу на сцену. 

— Та мені байдуже на багатство, я Добряк і думав, що не вартий принцеси, а все ж наважився шукати. І я щасливий запропонувати вам свою руку і серце!

— А що до ноти Ля, до неї вам й справи нема? — втрутився ДО.  

— Та вона подруга моя, разом з нею заспіваю на концерті я, — весело відповіла актриса.

— А що ж буде далі, — з’явилася із гримерної кімнати ЛЯ.

— Хоч ми приїхали здаля, сподіваємося, що буде Весілля!

— Згоден!

— Згідна!

— Згоден!

— Згідна!

Веселе весілля

Чи весело на весіллі? Так, це радісний обряд подружнього єднання, народження нової сім’ї. На весілля було запрошено звуки усі: ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ. СІ знаходиться на третьому рядку нотного стану, звідти буде підказувати:

— Несіть ксилофон на весілля, або синтезатор.

— А ще на подвійному весіллі, яке відбудеться в нас, гратиме Симфонічний оркестр, великий колектив музикантів, під керівництвом диригента пролунає Марш Мендельсона та інші симфонічні музичні твори!

— Які гарні молодята: Ля і ДО!

— Які закохані Добряк і Ляля!

Вони дали вічну обіцянку Любові й Вірності разом. 

А потім всі четверо закружляли у вальсі. 

— Місію виконано, — полегшено зітхнули МІ та СІ й обійнялися.

Дорога Доля допомогла доїхати звуку ДО до ЛЯ.