Жили-були два брати. Вони близько жили один коло одного. Колись давно були в дружбі, а потім стали ворогами, бо старший брат забагатів, а бідному Бог дав аж дванадцятеро діточок — один від одного менший. Бідний брат тим і годував їх, що рибу ловив саком. Але вже кілька днів не везло йому, приходив додому з порожніми руками. Діти його так чекають, лиш поріг переступить, так і обліплять його з усіх боків, як реп’яхи, про рибу питають. Зажурився бідний брат, але пообіцяв дітям, що завтра точно вже рибку принесе. Прокинувся дуже рано,...
брати
В одного чоловіка було семеро синів, але жодної дочки; а йому так хотілося мати дівчинку! І от нарешті народилася донечка. Як же зраділи батько з матір’ю! Треба було дівчинку скоріше викупати. І батько послав одного з синів до криниці по воду. Разом з ним побігли й інші шестеро братів. Затіяли брати біля криниці метушню — адже кожен хотів зачерпнути воду першим — та й впустили глека просто у криницю. З’юрмилися вони всі довкола криниці і не знають, що далі робити: бояться повернутися додому без глека. У батька вже увірвався терпець...
Якось двоє королевичів подалися у світ шукати пригод. Захопило їх там у свій вир життя, збилися вони на манівці, та вже й не вернулися додому. Тоді найменший королевич, якого всі звали Дурником, пішов шукати братів. Та коли він нарешті знайшов їх, ті почали сміятися з нього. — Де вже тобі, немудрому, домогтися чогось у світі, як навіть ми, багато розумніші за тебе, з чим прийшли в нього, з тим і лишилися! Пішли вони далі разом і натрапили на мурашник. Два старші брати хотіли розкидати його й подивитися, як перелякані мурашки...
Десь далеко, аж за сьомим морем, було одне царство. Там жив один цар, котрий мав трьох доньок. А дівчата були такі красні, що людському окові дивитися на них і не дивуватися було неможливо. Не вірю, що в світі могла би знайтися хоч одна красна дівка, яка була би їм до пари. Гей, приходили до тих дівиць-відданиць молоді принци й герцоги, графи й барони. Приходили не просто задивлятися і чудуватися з краси трьох сестер, а й сватати їх. Але цар так дорожив красою своїх доньок, що все вигадував причину, хитро і...
Жили колись на світі чоловік та жінка. Вони мали трьох синів — Іванка, Штефанка й Романка. Коли сини підросли, чоловік сказав жінці: — Ану, спечи паляницю Йванкові. Най іде у світ може, десь знайде свою долю. Жінка спекла паляницю, поклала хлопцеві в торбинку і сказала: — Щасливої дороги, синку! Йди у світ, але не будь там довго. Знайди хоч трошки гаразду й вертайся додому, бо нам сумно без тебе. — Добре, мамо, я скоро вернуся. Пішов Іванко. Йшов день, два, три. На четвертий день дуже замучився. Сів собі на камінь,...
