Якось півень Станіслав, Вийшовши на ґанок, Сам з собою розмовляв, Лаявсь на світанок: “Кожен ранок я один Сиджу на паркані І чекаю на проміння в білому тумані. А коли нарешті сонце вийде із дрімоти я кричу “Ку-ка-рі-кууу”… Що це за робота?” Тут із звідкілясь слова: “Будь здоровий, півне! Дуже вдячний я тобі За ранкові співи. Зустічаєш ти мене кожен світлий ранок, Я подякувати хочу.” – промовляв світанок – “Півне, друже, за твої муки та страждання, виконаю я твоє будь-яке бажання!” Пишнохвостий Станіслав Довго думати не став: “Отже, маю я бажання,...
Ранкова прикрість В маленькому зеленому містечку, на березі тихої прозорої річки жив хлопчик Дмитрик. Як і всі діти, він щодня ходив до школи, виконував домашні завдання, читав казки і ганяв з товаришами по вулицях. Жив Дмитрик з батьками в п’ятиповерховому будинку. Вікна їхньої квартири дивилися у невеличкий дворик із спортивним майданчиком. Після школи, весь свій час Дмитрик проводив на цьому майданчику. Грав з хлопцями в футбол, у піжмурки або квача. Та Дмитрик був не схожий на жодного з своїх друзів. У дворі кожен знав: немає в світі більшого Забудька –...
Був у Галі пес Сірко, Сірка знало Все село! Дружелюбний, добрий пес… Було б сумно, якби щез. Але якось навесні, коли сніг розтанув, Вивалявся пес в землі, У багнюку канув. Галя лаялась на пса, Чухала й купала, Але ще ніхто не знав, як усе погано. Дня так два, а може три Вже пройшло з події, Знов в багнюці пес прийшов, Знову Галя миє. Чи то Шарік та Барон дурно так впливали, Чи Сірко почав дуріть, Чи старіла Галя. Непомітила вона, як в Сірковій шкурі, Грали шерсткою його, наче на бандурі,...
У короля Вайтляндії Артура була чарівна, але дуже пихата донька. Звали її Трояндою. Дівчині подобалося закохувати в себе принців і королів, а потім відмовляти, коли вони пропонували їй руку і серце. Один із сусідніх правителів – король Хавроній до того образився на Троянду, що пішов війною проти її батька. Невдовзі він підійшов з армією до столиці Ваатляндії, взявши її в облогу. Король Артур, що воювати не вмів, занепав духом: – Ось до чого довела твоя пихатись, – мовив доньці,- тепер Хавроній візьме тебе силою. Ще й моє королівство знищить. –...
Народження Це було серед літа, спекотної пори, над далеким синім морем. Яскраве сонце щосили припікало, і з води в небо піднімалися цілі потоки невидимих краплинок. На висоті вони збиралися до гурту. Потім до них прибивалися нові крапельки, і народжувались маленькі хмаринки. Одна з них ледь з’явившись у небі спробувала погриміти, як доросла хмара. Вийшло зовсім тихо, але інші новонароджені почули і одразу підлетіли поближче. – Ти вже вмієш гриміти, – загомоніли. – Будеш за старшу серед нас. Як тебе звати? – Ще не знаю, – відповіла та. – Ім’я треба...
Незнайомець Далеко – далеко, серед темних лісів, було собі місто Трампорі. В перекладі з мови місцевих жителів ця назва означала Веселе місто. І в ньому справді жили веселі люди. Понад усе вони любили сміятися і танцювати. Навіть уві сні з їхніх облич не сходила посмішка. Трампорійці із стародавніх літописів знали, що на світі живуть і інші люди, але ніколи їх не бачили. Хоч би як далеко ходили у ліс мисливці, нічого, крім дерев та звірів, вони там не зустрічали. Саме місто з усіх боків було оточене високим білокамінним муром зі...
«The Present» – це короткометражний мультфільм від німецького мультиплікатора Якоба Фрея про хлопчика, який отримав у подарунок собаку. За 4 дні цей мультфільм переглянули понад 500000 разів. Тож, що в ньому такого особливого? Давайте подивимось разом.
Це було дуже-дуже давно. Так давно, що Мовна Країна була лише одним містом, де жили букви. У ті далекі часи голосні букви трималися купки. А приголосні ходили по місту і байдикували. Але за кілька днів байдикувати їм набридло. Вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити. Літера П зустріла букву Л. — П! — Л! Так само С і В спробували поговорити: — С! — В! Нецікаві розмови виходять. Не знали приголосні, як між собою зрозумітися. Аж тут прислухались. Голосні між собою сперечались: — У! — І! — Е! Та так...
На землю спустилась Осінь зі своїм головним помічником. Барволист ніс у руках кольорову палітру, щодня і щогодини розмальовуючи землю. Трава з ним набула жовтуватого відтінку, а по зелених листочках художник розставляв коричнуваті цяточки або провожив пензликом з жовтою фарбою. Іноді він для забави міг вилити відерце червоної фарби на дерево, додавши ще й піввідра помаранчевої. Найчастіше так жартував Барволист з кленами, перетворюючи дерева в сонячних променях на вогники. Тільки сосен, ялин і смерічок художник не чіпав, їхні голочки ставали для нього такими колючими, що й годі. Так минали дні за...
На YouTube каналі проекту «З любов’ю до дітей» опублікувано збірку розвиваючих відео та пісень для дітей українською мовою. А це більше двох годин корисного і потрібно контенту. Запрошуємо переглянути.