Зростали собі на городі брати-близнюки, справжні козаки, добре їли  і пили, здоровенькі були: Олег і Олесь, ось і рід їх увесь. Аж ось виросли і почали гарбузними боками штовхатись, щосили сперечатись, так від тієї бійки обом влетіло, що в різні сторони розлетілись. І відбулося диво, вони між собою помирились і домовилися по світу блукати, щоб свого батька відшукати, бо знати свій рід — то є велике щастя, на все майбутнє життя. В різні сторони вони покотилися і через рік зустрітися домовилися. Багато стежок минало, а легше від цього не ставало,...

На зупинці в очікуванні транспорту стояли Маринка та її бабуся. Незабаром підійшла маршрутка. Дівчинка жваво забігла до салону, побачила вільне місце та стала біля нього. — Сідай, бабусю!  — Сідай ти! Давай, не сперечайся! — Я ж хочу бути ввічливою! — А я хочу тебе захистити. Водій дуже поспішає.  Водій саме пригальмував і людей в автобусі помітно хитнуло. Вже наступна зупинка, а місце ще не поділили. Нові пасажири заходять, щоб їхати далі. Кожен шукає зручне місце. Студент з рюкзаком, жінка з молоком і молода мама, а в неї в руках...

Жили собі ведмідь та їжак. Добре вони спілкувалися разом. Взимку залягали спати, а навесні раділи сонечку, зеленій траві, ніжному небу. Їжак пригощав яблуками, які приносив кожного дня, а ведмідь — диким медом, ягодами. Солодко жили та одного разу посварилися. Ось як це сталося. Задрімав їжачок у малині, а клишоногий в кущі зайшов та ногою туп-гуп і в їжаковий тулуб. Один реве, інший скиглить.  — Ти винен! — Ні, це все ти ! От вже пуста голова, мозку в тебе нема! — Сам такий, не друг ти мені. — Не буду...

Тарас прийшов до школи вранці. Ось і почався навчальний рік. Довго його чекав хлопець — в школу кортіло. Та не знав, як поводитися з однолітками. Вдома бабуся та матуся говорили, що він у них най-най, а коли побачив клас, нові обличчя, стало якось ніяково. Може є кращі за нього. — У мене найкращі зошити, у мене найкрутіший ранець, — нахвалював він своє добро хлопцям. Та чогось усі сторонилися. Вдома Тарас сидів і нічого не хотів  робити. — Почитай книжки, ти ж краще за усіх читаєш, — промовила бабця. Та Тарас...

— Я не хочу вчити ніякі правила! — Матвій жбурнув підручник з завданням на літо. Той відлетів і розкрився, сторінки зашаруділи, ніби обурені такою поведінкою, а хлопець даремно не звернув на цю дрібницю уваги. За хвилинку з книжки з’явився Знак Питання. Він потер свою скорчену спину, намагаючись розпрямитись, а потім махнув на це рукою. — Знак Оклику в постанові тулуба більше розуміється і поставу добре тримає, — пробурмотів він, звертаючись до розгубленого хлопчика. І продовжив: — Я щось не зрозумів, ти не знаєш, що книга — не птах, літати не...