Жив собі на фермі Віслюк. Він дуже любив дивитися на небо. Ввечері він роздивлявся зорі, що перлинами розсипалися по глибокому, немов колодязь, полотну небес. А вдень — Віслюк дивився на м’які перини хмар, і найбільше в житті мріяв піднятися до тих хмаринок і покататися на них. Усі мешканці ферми сміялися з безглуздої мрії Віслюка. Одні казали, що негоже віслюкам літати по небу, а інші відповідали, що це просто неможливо, бо хмари, то лише повітря, що нагадує туман. Та Віслюк їх не слухав і продовжував замріяно роздивлятись небо. Але він не...
