Краплик

Одного теплого ранку прокинувся Краплик. Це була краплинка. Він ще був маленьким. Йому було всього 5 днів. Він умився, почистив зуби і пішов снідати. Вже була 12 година. Він пішов прогулятися з друзями.

— Доброго ранку, Краплику! — Сказав Рудик (це друг Краплика)

— Привіт, Рудику! Як справи у тебе?

— Дякую що спитав. Все добре. А ти як?

— В мене теж все добре! Пішли погуляємо!

— Зачекай хвилиночку. Я піду за своєю сестричкою.

— Добре, Рудику.

І Рудик пішов по Кришталинку (так звали сестричку Рудика).

— Привіт, Краплик.

— Привіт, Кришталинко! Як справи?

— Нормально! А у тебе?

— Так само.

І вони пішли гуляти на найбільшу хмаринку.

— Ой, як тут гарно !!! — Сказав Краплик.

— Справді. Не дарма ми сюди пішли!

Краплик підійшов до кінця хмарки і подивився вниз.

— ОГО-ГО! ТУТ ДИВОВИЖНО ГАРНО !!!

Подув легенький вітерець. І … КРАПЛИК УПАВ ВНИЗ!

— ААААААА !! Допоможіть !!!

На щастя Краплик впав на листочок з росою.Він зустрів там багато своїх сестер, братів та друзів, які були росою.Краплик був змушений жити тут.

— Доброго ранку, Біла Хмаринка. (Це мама Краплика)

— Привіт, Рудик! Що сталося? Чому ви такі засмучені?

— Ми пішли гуляти на найбільшу хмарку.

— І що далі?

— Краплик пішов до краю хмари подивитися вниз. Там подув невеликий вітерець. І Краплик впав униз.

— КРАПЛИКУ !!!

На наступний день був дуже спекотно. І вода почала випаровуватися. У той час Рудик з сетричкою гуляли на великій хмарі. І нарешті Краплинки піднялися до хмаринки.

— Краплик? Це ти? КРАПЛИК !! КРАПЛИК ПОВЕРНУВСЯ !!! 

— Мамо! Рудику! Кришталинка !! УРААА !! Я ВДОМА !!!

— Краплику! Синку! Я так переживала за тебе!

І так вони жили довго і щасливо.