Хмара і квітка

Рано-вранці народилася нова хмарка. Вона була схожа на маленьку пухнасту кішечку, яка ліниво мандрує по небу. На своєму шляху вона побачила багато інших хмар. Ось хмара, схожа на собаку — кішка вигнула спину. При зустрічі з мишкою ненадовго прискорила свій рух в надії наздогнати її. На хмарі в формі м’якого дивана, кішечка солодко задрімала, здавалося вона зовсім не рухається по небу. Відпочивши, кішка залізла на хмару-дерево і спостерігала за життям, що протікає внизу, на землі. Подорож тривала дуже довго. Вона дивилася на зелені пагорби, довгу смужку синьої ріки, жовте поле пшениці, кольорові будинки і дітей, які весело грають біля них.

«Який прекрасний світ!» — подумала кішечка, ніжно потягнулася і замугикала. Здавалося все хмари хочуть вниз, повторюючи своїми обрисами живих істот та різні предмети. Їй також дуже хотілося потрапити на землю. Але кішечка думала, що це неможливо, що вона так і буде все життя пливти по небу та їй стало трішечки сумно.

Десь в цей же час одна дівчинка винесла в сад і стала пересаджувати з домашнього горщика до інших садових квіточок крокус. Вона й гадки не мала як було страшно маленькому крокусу. Спочатку він був дуже незадоволений, потім дуже засмучений, потім став голосно обурюватися. Тільки чули це рослини, дерева, травичка.

— Який жах, тут так шумно, тут так яскраво, тут так незатишно, — стогнав крокус.

— Який нудний сусід нам попався, невже він весь час в поганому настрої, він такий сумний … — навперебій заговорили інші садові квіти.

— Мені раніше було дуже добре. Я стояв на підвіконні, дружив з фіалкою та алое … — став пояснювати крокус.

— Ми теж будемо з тобою дружити, — промовила ромашка.

— І перестань плакати. Подивися, як тут цікаво. —м сказала маргаритка.

Крокус став дивитися по сторонах. Він побачив метелика, сонечко, величезні дерева, багато зеленої трави. І повеселішав.

— Мені тут подобається. Тільки чому стало темніше? Ще ж досить рано.

— Це хмари набігли, зараз дощ піде, — відповіла ромашка.

— Я його тільки з вікна бачив, — із захопленням прошепотів крокус.

Незадовго до цього наша кішечка приєдналася до великої хмари. Все кругом шепотіли, що скоро, зовсім скоро вони великими краплями пролиються на землю і напоять все навколо: квіти, дерева і кущі.

Почався дощ. Колишня хмара-кішка і крокус одночасно подумали, що новизна і зміни можуть бути дуже цікавими.

Хмара і квітка

Помічники Святого Миколая

Хмара і квітка

Новорічна казка

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->