Світлячок

Жив з мамою і татом в лісі біля великої корчі на невеликій галявині крихітний світлячок.  Був він добрий і працьовитий, завжди допомагав батькам висвітлювати ввечері шлях людям і звіряткам, які поспішали додому.

Одного разу, прийшов світлячок додому після прогулянки з друзями, а мама з татом як заохали:

— Наш маленький!  Він захворів!  Як тьмяно світиться!  Треба терміново летіти до лікаря тітоньки сови.

 Тітонька сова була відомим лікарем на всю округу, навіть з іншого лісу до неї прилітали птахи і приходили звірі.

— Так-так-так, — похитала головою сова. — Де ти був напередодні хвороби, малюк?

— Літав з друзями до болота, послухати спів жаб.  Вони давали концерт!  У нас найкращі місця були — практично в болоті!  Звук чудовий і видимість теж!

— А що ти робив потім?

— Нічого, додому полетів.

— Давай-но ставай сюди біля мого дупла, — сказала сова.

Вона винесла зі свого будиночка маленьке відерце і облила водою світлячка.  Світлячок засяяв, а вниз полилася сіра водичка.

— Наш синочок здоровий! — радісно закричали мама і тато.

— Звичайно, здоровий!  Просто потрібно не забувати приймати ввечері душ! — строго зауважила сова. — А особливо, після прогулянки на болоті!