Земне серце

Казка-фентезі

Біжить ріка,
Шумить вода,
Перемовляються ліса,
Спокійно мирно навкруги,
Німіють в захваті луги –
Божественна краса!
Полинем з Вами ми сюди,
Щоби знайти скарби,
Та не прості й не золоті
І не для розваг узагалі,
А для душі.
Полинем з Вами ми сюди
В оці діброви і гаї
Де так співають солов’ї!
Щоб ближче стати до природи,
Замилуватися в красі, скупатися в росі.
В оцих Поліськиїх лісах
Серед боліт і трав
Жила красуня неземна,
А з нею жив і Граф.
Була весела і смішна
Ця пара лісова!
Красуня в мріях десь літала,
Тому і неземною звана.
А Граф, то ж Граф
Пихатий і величний,
Але в душі приємний і симпатичний,
Зелений весь в рясці,
З метеликом на лівіїй щоці.
Герої наші не знали про турботи,
Незгоди, прикрощі, скорботи.
Купались в сонці, їли мед
І заснували свій із жабами квартет.
Ось так, як бачите жили,
У мирі й злагоді вони.
Аж тут у їхній ліс чарівний,
Невідомо коли звідки і як,
Упав на землю астероїд
Той фатальний
На ньому був гидкий слимак,
Та мова не про те…
Отож наш Граф з Красунею іде
Розмову радісно веде.

Та раптом серед чагарників він помітив дивне сяйво. Нашому герою стало цікаво, що ж воно там таке. І забувши про Красуню, він побіг до того місця. Перед ним була велетенська золота глиба увігнана у землю. На ній сиділа дивна дівчина. Такого наш славетний Граф ще не бачив і зовсім не сподівався на такий поворот долі, на те, що з ним зараз відбудеться… Незнайомка обернулась. Граф чомусь завмер. На нього дивилися скляні очі. Вони манили його. Через кілька хвилин Граф забув про все на світі. Про зелені луки, на яких колись так весело грався з Красунею, про її дзвінкий сміх, який так подобався Графу, про веселий жаб’ячий квартет, про річку, озеро, ліс, де йому було так добре. Наш герой захотів чогось нового, незвіданого. Тим часом незнайомка розповіла йому про свою планету, про золото, буцімто воно найважливіше у Всесвіті.

— Моя планета найкраща! На ній все пропорційне, точно розраховане. Все сяє і блищить від золота, не те, що у вас – на Землі! Хочеш полетіти зі мною? — запросила космічна прибульця.

— Так… — не тямлячи себе скупо відповів Граф. З ним щось діялося.

— Чудово! Але для цього ти повинен дещо зробити. Обіцяєш?

— Так…

— Ти зобов’язаний принести мені подарунок, щось, що є найкращим у твоєму лісі.

— Так… Але що? Можливо, моя царице ти хочеш лілію озерну? Ту, що розквітає лише раз на рік. Це відбудеться сьогодні. Я миттю зірву!

— Ні теж іще мені краса знайшлась!

— Букет польових квітів?

— Ти, що здурів? Я чула, що у земних істот найважливішим є серце. Дістань його мені. Візьми серце у тієї Красуні, з якою ти гуляв. Воно у неї якесь незвичне.

— Але?!..Так

— Чудово! Тримай, тобі це знадобиться, — простягнула незнайомка золотий кинджал.

— Так…

І він пішов. Пішов вбивати свою подругу, своє кохання. Він був затьмарений блиском золота, його власне серце зачерствіло. А незнайомка раділа, що нарешті в її колекції космічних див з’явиться те незвідане, незбагненне земне серце. Тим часом Граф уже підійшов до Красуні величним голосом сказав:

— Я Граф — посланець цариці зір! Красуня дещо здивувалася таким його словам, але оскільки наш герой, як зазначалося вище, був трішки пихатий, Красуня не надала його словам великого значення. Ніжно шелестіло листя на деревах. Перегукувалось веселе, непосидюче птаство. Хлюпотілась неподалік вода. Сонце щедро обдаровувало всіх своїм золотавим промінням. Та Граф не помічав цього. Він підняв кинджал, готовий до удару. Все в цю ж мить стихло. Красуня обернулася.

— Навіщо, навіщо ти це робиш? — здивованим голосом запитала вона

— Мені потрібне твоє серце!

— Але ж воно і так твоє. З того дня коли я в тебе закохалася, я віддала своє серце собі.

Граф опустив кинджал. Він прозрів. Наш герой зрозумів, яким став черствим і злим. Зрозумів, що йому не потрібне холодне золото, йому вистачить лише того золотавого проміння, що дарує сонце. І це є великим багатством всіх землян. Він зрозумів, що не потрібно летіти за щастям кудись далеко. Воно є тут поруч, біля тебе. І, врешті, він зрозумів, що не може жити без тієї єдиної Красуні. І що головне в ній не зовнішність, а її велике добре серце. Граф винувато схилив голову. Він не знав як все це виразити словами. Красуня його зрозуміла. Вона простила його. І наші герої пішли милуватися розквітом лілії на озері. Ця пара віднині жила весело і щасливо. До їхнього з двома жабами квартету приєднався соловей. Їхні пісні зазвучали ще більш життєрадісно. Граф не забув цієї пригоди, що з ним трапилася і тепер ні на мить не розлучався з Красунею.

А чужопланетянка вирішила колекціонувати людські серця, вона ще досі ходить по планеті. І їй уже вдалося вкрасти багато сердець. Це виявилося не так і важко. Особливо з допомогою золота та інших оман. Тож будьте пильні! Бережіть своє серце. І коли-небудь загляньте до куточка Поліської природи, адже Чаклунка рідко тут буває. Все залишилося таким самим.

Біжить ріка,
Шумить вода,
Перемовляються ліса,
Спокійно, мирно навкруги,
Німіють в захваті луги,
Божественна краса.