Як Вовченя на весну образилося

– Чому ти не посміхаєшся? – запитав Маленький Їжачок у Вовченяти.

– Тому що я образився на весну, – пробурчало Вовченя. – Чекаєш на неї, чекаєш… ані тобі золотистих промінчиків, ні м’якої травички, ані… Суцільні калюжі!

Маленький Їжачок замислився.

– А ти спробуй першим…

– Що – першим?

…- Який ти нетямущий, – зітхнув Маленький Їжачок, – посміхнутися!

– А що буде?

– А перевір, – підморгнув Маленький Їжачок.

Спочатку у Вовченяти не вийшло. Це тому, що коли ти довго не посміхаєшся, посмішка виходить якоюсь кривою та недолугою.

І тільки через декілька хвилин, якраз коли на небі заярів кінчик пелени яскравого сарафану, в яке сьогодні вбралося сонечко, у Вовченяти вийшло…

– Ой! О-о-йой! – радісно заплескало лапками Вовченя.

“Подумаєш, – повів плечима Маленький Їжачок, – а хіба може бути інакше?”

 Автор: Єкатеріна Кулік (Переклад: Анастасія Іванова)

Ведмежатко

Ведмежатко

Як Вовченя на весну образилося

Клумба квітів

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->