Як Вовченя на весну образилося
– Чому ти не посміхаєшся? – запитав Маленький Їжачок у Вовченяти.
– Тому що я образився на весну, – пробурчало Вовченя. – Чекаєш на неї, чекаєш… ані тобі золотистих промінчиків, ні м’якої травички, ані… Суцільні калюжі!
Маленький Їжачок замислився.
– А ти спробуй першим…
– Що – першим?
…- Який ти нетямущий, – зітхнув Маленький Їжачок, – посміхнутися!
– А що буде?
– А перевір, – підморгнув Маленький Їжачок.
Спочатку у Вовченяти не вийшло. Це тому, що коли ти довго не посміхаєшся, посмішка виходить якоюсь кривою та недолугою.
І тільки через декілька хвилин, якраз коли на небі заярів кінчик пелени яскравого сарафану, в яке сьогодні вбралося сонечко, у Вовченяти вийшло…
– Ой! О-о-йой! – радісно заплескало лапками Вовченя.
“Подумаєш, – повів плечима Маленький Їжачок, – а хіба може бути інакше?”
Автор: Єкатеріна Кулік (Переклад: Анастасія Іванова)
