На пам’ять

Коли зоряної ночі лісові мешканці, замість милуватись хвостами комет і блиском Чумацького шляху щільно зачиняють віконниці і запалюють припалі пилом свічки – отже, їм дуже сумно…

Вони сумують за Тим, хто вже цілий рік не з ними… До Якого навіть місяцеві навшпиньки тепер не дотягнутись… Хто більше ніколи не буде частиною їх казки…

 Автор: Єкатеріна Кулік (Переклад: Олена Дуб)

На пам’ять

Клумба квітів

На пам’ять

Несплячки

Новіший допис

Відповісти

avatar
wpDiscuz
<-- -->