Козеня, яке всього боялося

Маленьке сіре козенятко усього в світі боялося.

–         Пішли з нами стрибати! – гукали ягнятко, лоша та інші звірятка.

–         Боюся колінце забити, – відповідало сіре козеня.

–         Дивися, яку барвисту веселку привів літній дощик! – раділи квіти у лузі.

–         Боюся ніжки замочити…

–         Травичку щипати будеш? – питала сестричка-коза.

–         Боюся равликів рогатих, що в траві ховаються.

–         А нашого гарного півника бачив? – квоктали заклопотані курочки.

–         Боюся… Півник голосно кукурікає.

–         А метеликів ловив? – щебетали жваві горобчики.

–         Боюся не впіймати…

–         А казку читав? – питала маленька Ганнуся.

–         Боюся дочитати!

–         А морозиво любиш? – цікавився Іванко.

–         Боюся, що розтане…

–         А спати підеш? – кликала козенятка мама.

–         Боюся того, що насниться…

Ніч настала, посходили зорі. Козенятко не боялося, що вони впадуть з неба, бо навіть їх не помітило. Цілісіньку ніч плакало з розпачу. До ранку чимала калюжка сліз утворилася.

На ранок визирнуло сонечко, усе навкруги ніжно полоскотало. Оченята козеняті висушило. Бачить козеня – з калюжки рослинка проростає, до сонечка тягнеться.

–         Ти хто? – питає боязке козеня.

–         Соняшник!

–         Такий маленький, сам-один. Не лячно тобі? – дивувався боягуз.

–         Боятимусь – то біля калюжі смутку зостануся. А ростиму – побачу дивовижний світ.

–         Де ти сили береш, соняшнику? – допитувався малий.

–         З бажання жити! Ти теж мені допоміг – я чекав бодай на якусь краплинку вологи, а ти ось скільки нарюмсав!

–         То я маю таку силу до життя?

–         Звісно! Подивися на себе!

Глянуло на себе козеня в останню краплю смутку мов у дзеркало.

–         Ніжки прудкі, ріжки міцні, хвостик веселий! То я тепер можу не боятися?

–         Ще б пак! Будеш сміливим – виростеш струнким і високим мов я! Матимеш до осені тисячу насінинок, засієш великий лан соняхів…- лагідно усміхався згори соняшник.

–         Е, ні! – каже козеня. – Краще я буду козенятком! Веселим і сміливим!

З того часу козеня з півниками стрибає, з равликами буцається, метеликів наздоганяє. Зорі зустрічає. Сонечку радіє. А ще – морозиво любить. Якщо ти пригостиш, звісно!

КАЗОЧКА про ЛЯЛЬКУ (три історії)

КАЗОЧКА про ЛЯЛЬКУ (три історії)

Чому кажани не з’являються вдень

Чому кажани не з’являються вдень

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->