Казки для дітей

Високо в горах, у печерах неприступних скель, аж там, де вершини в небі приміряють хмаринкові панамки, живуть брати Вітри з усього світу. Всі вони дуже заклопотані своїми справами, а до рідного дому, злітаються, щоб перепочити, набратися сил, і знову у мандри. Якось за вечерею наймолодший Вітерець промовив до братів: – Які ви щасливі. Усі такі поважні та сильні, робите безліч справ. Тільки з мене нема ніякої користі, – сумно зітхнув малий. – Чому ти так вирішив? – спитав найстарший брат Буревій. – Для того, щоб знати чи є з тебе...

Читати далі
  • 27.01.2023

Погожого зимового дня, тепленько вдягнувшись, білочка Руделька подалася на прогулянку. Вона зробила кілька стрибків і здивовано зупинилася роздивляючись навкруги. У лісі було біло й тихо, а під лапками сніг аж рипів. Морозяне повітря холодило білочці щічки. Сніг виблискував на сонечку чарівними сріблястими блискітками. Здавалося, ніби добрий чарівник усе довкола зачарував, одягнувши у білосніжне вбрання. – Яка краса! – промовила Руделька, і пара з її ротика невагомою хмаринкою полинула вгору. – Ой, від мене слова втікають! – вигукнула білочка й швиденько затулила лапками собі ротика. Бо знову біляві хмарки кудись собі...

Читати далі
  • 11.01.2023

У королівській сім’ї народився принц. Це був довгоочікуваний хлопчик з очима, як у мами-королеви — смарагдовими та зі світлим волоссям, як у тата-короля. Раділи у всьому королівстві, та ніяк не могли вигадати найкраще ім’я для наймилішої дитини. Тому в королівстві видали указ: хто придумає найвлучніше ім’я для новонародженого принца, той отримає подарунок з рук королеви. Яким саме буде подарунок, не повідомлялося. На ранок наступного дня до королівського палацу вишикувалася ціла черга охочих отримати королівський дар. Старий і малий чекали своєї черги оголосити ім’я. Прості люди розуміли, що королівська родина очікує...

Читати далі
  • 30.12.2022

У затишному дуплі старого дуба живе сімейка білочок: дідусь, бабуся, татко, матуся та двоє білченят – Шустрик і Руделька. Братик і сестричка завжди гарно й мирно граються між собою. Руделька тільки цієї весни народилася, і для неї все довкола нове, незнайоме й неймовірно цікаве. Білочка увесь час метушиться, скрізь тицяє цікавого носика, надокучає дорослим безліччю запитань. Якось у розмові мами з бабусею Руделька почула незнайоме і тому страшенно цікаве слово «сніг». – Мамусю, а що таке сніг? – Сніг, донечко, то такий білий, м’якенький холодний пух, що летить із неба,...

Читати далі
  • 15.12.2022

Жила собі дівчинка Катруся. Звісно не сама жила, а зі своїми батьками. Так от, наближалися зимові свята. Дорослі та малеча заздалегідь готувалися до них. А якого свята чекають усі діти? Правильно. День Святого Миколая. Як і всі діти, Катруся дуже любила це свято і з нетерпінням його очікувала. Намагалася не надто пустувати, бути чемною, не лінькувати, матусі допомагати, бути вихованою та ввічливою. Адже Миколайко усіх бачить, про всіх усе знає. Раптом прийшла Катрусі одна думка, що не давала спокою. Дівчинка поспішила з матусею нею поділитися. — Матусенько, у тебе є...

Читати далі
  • 08.12.2022

Бася розв’язала золотисту стрічку на коробці з подарунком.  — Як приємно у свій День Народження відкривати подарунки! — Дев’ять років, двадцять третє жовтня наш улюблений день, — сплеснула руками мама. Батьки стояли напроти Барбари та милувались своєю дівчинкою. — Бася, яка ти гарна виросла, — зробив комплімент батько, — а ще у дві тисячі тринадцятому ти тільки стукала у двері цього світу, а ми так розхвилювались, коли почались пологи, що забули всі імена. Коли лікар повідомив, що в нас тепер є дівчинка, я відкрив стрічку новин і дізнався, що сьогодні...

Читати далі
  • 27.11.2022

Сергій та Віталька майстрували Повітряного Змія. Вони приготували каркас з дерев’яних дощечок, ескіз майбутніх крил та яскраві кольорові фарби. — Треба ще кріплення для Змія: жилочка та котушка, — зауважив Віталька. Йому було дванадцять і щось вже в техніці хлопець кумекав, до того ж ходив на  додаткові заняття в гурток: “Моделювання і конструювання для молоді”. — ТАК у татка така вудка є, зняти можна, але трохи шкода її розбирати, — вже тихше сказав десятирічний Сергій. — Для науки нічого не жаліють, тоді й винаходи різні з’являються, — гостро відмітив Віталій....

Читати далі
  • 18.11.2022

Третій Спас — горіхи збирати час, — звернувся дідусь Панас до онуків: хлопчаків — дев’ятирічних близнюків. При цьому він жонглював трьома горішками, хитро жмурячись, як бабин кіт Степан. — Це для баби, вам не дам — назбирайте цілий жбан, можна класти й в кишеню. Попивши молока, полізли на дерево, а дід був спостерігачем і тіл зберігачем. Стоячи під кроною, дерево гойдав долонями. Аж небо хиталось, а відерце з горіхами назбиралось. Дитячий сміх розносився на всю садибу.  — Яке щастя, онуки — є! — Є-є-є! — підбадьорювали з дерева дідуся, й...

Читати далі
  • 19.09.2022

Людонька часто хворіла, піде два-три дні до дитячого садка і щоки палають. Не від радощів, а від високої температури. Отже, лікуватись тепер два-три тижні. Її матір не могла працювати, треба доньку лікувати, чаєм з варенням  відпоювати. Працював один батько, його заробітна плата ледь покривала витрати. Щоб смачно всіх нагодувати, треба пофантазувати, кожен день щось вигадувати.   Полуденне сонце нагадувало про час обіду. Мати разом з Людонькою принесли додому хлібину: вона була ще тепла і пахла на всю кухню.  — Хочу скуштувати, — дівчинка торкнулася пальчиком рум’яного хліба. На вулицю Людонька вийшла...

Читати далі
  • 10.09.2022