Казки для дітей

Сашко прокинувся в дуже гарному настрої. Вчора весь день йшов сніг та батько пообіцяв, що вони будуть ліпити сніговика! Хлопчик швидко поснідав та з батьками вийшов на вулицю. Було сонячно та морозно. Сім’я швидко скатала три кульки та поставила одну на одну. Хлопчик знайшов добрі гілочки для ручок. — Треба йому зробити обличчя та причепити відерко на голову, — сказав Сашко. — Пішли додому, виберемо все для прикраси сніговика, — закликала мати. Дома хлопчик знайшов дитяче відерко, а мати шукала все для обличчя. — Дивись, які ґудзики великі, — сказала...

Жив з мамою і татом в лісі біля великої корчі на невеликій галявині крихітний світлячок.  Був він добрий і працьовитий, завжди допомагав батькам висвітлювати ввечері шлях людям і звіряткам, які поспішали додому. Одного разу, прийшов світлячок додому після прогулянки з друзями, а мама з татом як заохали: — Наш маленький!  Він захворів!  Як тьмяно світиться!  Треба терміново летіти до лікаря тітоньки сови.  Тітонька сова була відомим лікарем на всю округу, навіть з іншого лісу до неї прилітали птахи і приходили звірі. — Так-так-так, — похитала головою сова. — Де ти...

Жила-була звичайнісінька дівчинка Таня. Ходила до школи і в художній гурток, гуляла з друзями й читала багато книжок. Була привітною та добре вихованою. І ніколи б не подумала, що з нею може статися така історія … Повернулася якось Таня зі школи, а настрій гірше нікуди. Цілий день не задався. То книжку порвала випадково, то на зошит сік пролила (і як взагалі можна додуматися над зошитом його пити), щоденник забула вдома (бо рюкзак вранці наспіх збирала, а не ввечері). Чорнильна ручка посадила величезну пляму прямо на новеньку білу блузочку. А перед...

Був теплий сонячний ранок. Принцеса вийшла прогулятися до саду та послухати пташині пісні. Вона повільно проходила поміж кущів троянд, доки не побачила маленьке жабеня. Він жалісно квакав. Якщо б принцеса розуміла цю мову, вона б почула, що сюди він потрапив випадково, у відрі з рибою, що приніс рано-вранці королівський рибалка. Але це не справа принцес, розуміти якесь там жабеня. Вона почала верещати: — Який жах! Хто це сюди приніс! Як можна! До королівського саду! На мить вона зупинилася, згадавши казку братів Ґрімм про зачарованого жабеня-принца, який допоміг принцесі дістати її...

Андрійко дуже любив солодощі, а найбільш всього цукерки. Він міг з’їсти штук десять за раз, навіть забувши поділитися з іншими. — Цукерки — це добре, Андрійко, але ж, потрібно їсти і супчик, і котлетки, і овочі, і фрукти, і, звичайно, кашку. Саме вони надають тобі здоров’я і багато сил, — говорила мама. Андрійко їв не досить добре, в тарілці завжди залишалася половина їжі. — Я більше не можу… Нічого не лізе… — промовляв зі стогоном Андрійко. Та тільки вставав зі стола біг за цукеркою. Вазочку з ними вже почали ховати...

На галявині, що знаходиться в дуже-дуже дрімучому лісі, куди не ступала нога людини, було дуже гамірно. Звичайно, якщо б ви потрапили туди, вам навряд чи б було чути хоч щось, крім дзижчання бджіл, співу солов’я і ніжного шелесту дерев. Хто може похвалитися дуже хорошим слухом (сподіваємося не той, хто любить підслуховувати чужі розмови), міг би почути якийсь дивний тихий писк, що доноситься всюди. Але, навіть і ця людина могла б подумати, що їй, швидше за все, здалося. Та хіба може бути щось тривожне в цьому чудовому місці? Трава висока і...