Це було наскільки давно, що я навіть і не пам’ятаю, чи було те, що я оповідаю, правдою. Хтось придумав слово ЖИТТЯ, але нікому було комусь знати, що то таке, – тоді розмовляли поміж собою зорі й у космосі був страшенний хаос. А ще була нескінченна темінь, і маленькі зорі часто наскакували на великі і від цього їх лоби були постійно в подряпинах і ґулях. Верховна Зірка бачила такий постійний гармидер, і стало їй жаль маленьких бідолах, тож вона придумала світло. На деякий час у космосі запанувала гармонія, але це не...
Taras
Донька з мамою сидять в інтернеті та любуються на модні новинки суконь і сумочок. Мама: Ой, яка ж у мене, доня, гарнюня! Обожнюю тебе! (Ніжно притискає до себе.) Кажуть, своє щастя краще оберігати в таємниці, та я не можу втриматися. Хочу розповісти про донечку всьому світові! Доця: Мамо, ти ж знаєш, що я не дуже люблю фотографуватися. В мене навіть свого екаунту в соцмережах немає. Мама: Зате в мене є! Хочу зробити пост про те, яка моя доня розумниця. Будеш гарним прикладом для інших дітей. Ти ж у мене найкраща! ...
У світі існує безліч шахраїв, маніпуляторів, страховиськ, провокаторів, викрадачів, злочинців, адже зло не припиняло своє існування від часів гріхопадіння перших людей в Едемському саду. І якби людство себе не оберігало, завжди знаходяться жертви, які потрапляють у пастку злодюжок, зазвичай приправлену приємними та спокусливими наживками. Однією з таких пасток є сучасна безмежна Всесвітня мережа «Інтернет», яка водночас є і сучасним простором для спілкування! Скільки б кіберполіція, вчителі та батьки не застерігали дітей та дорослих від оманливих пропозицій та програм, все одно вони потрапляють на цю привабливу приманку. Вірусних атак ми вже...
Задощилось: день не завдався з самого ранку. Бездомна сіра в білий горох кішка виглядала скуйовдженою і подряпаною, вона спостерігала, як великі краплі тарабанять по асфальту невеличкого міста, намагаючись перетворити його на Венецію. — Я не маю гондоли, та що й казати, навіть надувного човна, щоб пересуватися містом, яке плаває, — з жахом думала вона. ЇЇ великі сірі з вогняними крапочками очі побачили безнадійність ситуації й відповіли сльозами. Їжа, смачненькі м’ясні обрізки, які регулярно роздавала Матінка Марта, робітниця м’ясної крамниці, знаходилась за три вулиці від неї. Тепла ковдрочка залишилась в спогадах...
Якось приходить товариш до свого друга у гості та пропонує піти в спортзал, кіно, на риболовлю тощо. Той, не відриваючи погляд від монітора, невпинно б’є по клавіатурі, щось відстежує, програє ігрові сюжети, займається, коротко кажучи, всілякою дурнею! — В тебе скоро очі на лоба повилазять! Ти б у міру користувався своїм комп’ютером, друже! — говорить друг, а той не реагує. — Давай краще у реальний футбол поганяємо. Досить вже п’яту точку відсиджувати. Розумію, якби ти якусь дисертацію набирав або термінову роботу виконував, та ж ні. Тирчиш днями в іграх далеко...
Навчальний рік добігає кінця. — Річні контрольні напишемо, а там вже недалеко до оцінювання за восьмий клас і, увага-увага, дев’ятий клас, — Ромко стоїть разом з однокласниками біля дверей закритого кабінету з іноземної мови, дає їм настанови, піднявши вказівний палець догори, в його очах бігають хитрі вогники. Хлопці купою стоять біля нього, ловлячи кожне слово. Роман копіює промову Мачо з Мадрида, так вони позаочі назвали Максима Мстиславовича, вчителя іспанської мови. Мачо, тому що з вересня в класі серед дівчат стільки розмов було про нового вчителя, супергероя. Він був уважним до...
Березень 1942. Марія в нетопленій хаті змерзла вщент, війна дмухає холодом в обличчя. Що про себе казати: село Розовка, чоловік на фронті, а вдома п’ятеро дітей. Новини приходять не кожного дня, все більш чутки про те, що німці пішли в наступ. Тоненька жінка обходить хату, молиться в закутку, на місці де раніше стояла ікона. Забрали. Але вона стоїть і молиться, пересохлі губи промовляють молитву тихо-тихо, щоб не розбудити малих. — Мамо, пити, — Галюня таки почула. Їй вісім, але на вигляд не скажеш, вона спускає ноги до підлоги та підіймає,...
Вони зосереджено сунули по небу великим, рухливим скопищем. Час від часу хмари деформувалися, змінювали свої обриси на різні неймовірні фігури. Це могли бути якісь чудернацькі звірі, химери, кораблі або, навіть, краєвиди з кучерявими деревами та кущами… Хмари були неговіркі, мовчазні й відчувалась якась напруга, занепокоєння, тривога в їхньому русі. Але це і не дивно. Ці небесні створіння збиралися виконувати дуже відповідальну роботу у далеких краях. Маленькій пухнастій Хмаринці було нудно плисти безупинну невідомо куди з цими мовчазними особами. Її гнітила напружена тиша, вона марудилася від нерозуміння. Хмарці ж хотілося брати...
— Ку-ку, ку-ку, — кликав самку самець. По лісу розносились пташині заклики. — Кли-кли, кли-кли, — відповідала згодою вона на його кування. Але не хотіла мати з ним спільне гніздо, діточок. Їх переспіви було чути на великій лісовій галявині. На тій самій галявині, де сім’я Співунко зібралась у другу неділю травня. В цей день відзначається Міжнародний день Матері. Прислухались. Діти почали рахувати кількість тих самих “ку-ку”. Батько дивився вгору, хотів угледіти птахів, щоб показати дітям. Мама відвернулась. — Мамо, а ти чого не рахуєш? — Думаю-розмірковую про те, що непроста...
Одного чудового дня Катруся з дідусем подорожували за місто, до родичів. Сонячно. Автомобіль їхав повільно, дідусь показував широкі безкраї поля нашої Батьківщини. — Внуця, серце співає, — звернувся дід до Катрусі. Дівчинка посміхнулась, навкруги зеленіли поля, які оговтались після суворої зими, а тепер наче грали в гру, росли наввипередки. Хто швидше зростатиме, випередить інших і дотягнеться до сонця? Наче можливо дістатися так легко гарячого Світила. Весняно-весело стає десь всередині, настрій у мандрівників такий чудовий! А потім проїхали далі, побачили Червоне Поле. І дідусь зупинився, наче побачив червоне світло світлофора. Маки,...