Останній листочок
На березі тихої річки, яка несла свої води до Чорного моря, ріс дуб. Він мав товстий стовбур, густу крону і був улюбленцем дітлахів. Вони залазили на віти, сиділи бовтаючи ногами й розповідали захопливі історії. Листочок, який висів над їхніми голівками уважно слухав.
Він мріяв про далекі краї, небувалі пригоди, але найбільше йому хотілося побачити море, про яке так захопливо розповідав хлопчик.
***
Прийшла осінь. Листя на дубі стало кольоровим. Один за одним сипалися листочки, лишень, наш малюк міцно тримався за материнську гілку. Йому було дуже страшно падати ниць.
Почалися перші приморозки. Дні ставали коротшими, ночі довшими, а малюк все висів. Одного разу налетів шквальний вітер. Він розгойдував дерево, підіймав опале листя та розбурхував річку. Розбишака зірвав листочка, покрутив його та кинув у воду, а стрімка течія понесла вперед.
***
Спершу малюк нічого не розумів, але поступово заспокоївся та озирнувся довкола. Він бачив незнайомі пейзажі, села, мости, людей, човни… «Я ж тепер корабель!» − зрадів листочок. Він гордо вигнув ніжку та віддався течії, яка стрімко понесла його вперед. Листочок не сумував за гілкою, бо розумів, що зрештою відірвавшись від неї зможе побачити світ, про який так багато чув від дітей.
Одного разу він зачепився за колоду, яка стирчала з води. Кілька днів відпочивав на одному місці, згадував своє життя на дереві й, навіть, почав думати, що, можливо, варто залишитися, та за кілька днів засумував й попрямував далі.
***
Пропливаючи повз ліс, листочок побачив, що маленький жовтий метелик потрапив у порив вітру та опинився насередині річки. Його кидало в різні боки й листочок зрозумів, що бідоласі потрібна допомога. Він змінив курс так, щоб підхопити метелика в момент падіння.
Йому це вдалося. З порятованим метеликом він обережно підплив до берега й залишив його в безпеці.
За час свого плавання листочок з жовтого перетворився в темно-коричневий. Він навчився ловити вітер та вибудовувати траєкторію руху.
***
Зрештою річка винесла листочок в море. Він відразу здогадався, що це воно. Вода стала солоною та безмежною. Щасливий листок гойдався на хвилях та пірнав у морську піну.
