Taras

Якось приходить товариш до свого друга у гості та пропонує піти в спортзал, кіно, на риболовлю тощо. Той, не відриваючи погляд від монітора, невпинно б’є по клавіатурі, щось відстежує, програє ігрові сюжети, займається, коротко кажучи, всілякою дурнею! — В тебе скоро очі на лоба повилазять! Ти б у міру користувався своїм комп’ютером, друже! — говорить друг, а той не реагує. — Давай краще у реальний футбол поганяємо. Досить вже п’яту точку відсиджувати. Розумію, якби ти якусь дисертацію набирав або термінову роботу виконував, та ж ні. Тирчиш днями в іграх далеко...

Читати далі
  • 08.06.2021

Навчальний рік добігає кінця.  — Річні контрольні напишемо, а там вже недалеко до оцінювання за восьмий клас і, увага-увага, дев’ятий клас, — Ромко стоїть разом з однокласниками біля дверей закритого кабінету з іноземної мови, дає їм настанови, піднявши вказівний палець догори, в його очах бігають хитрі вогники. Хлопці купою стоять біля нього, ловлячи кожне слово.  Роман копіює промову Мачо з Мадрида, так вони позаочі назвали Максима Мстиславовича, вчителя іспанської мови. Мачо, тому що з вересня в класі серед дівчат стільки розмов було про нового вчителя, супергероя. Він був уважним до...

Читати далі
  • 25.05.2021

Березень 1942. Марія в нетопленій хаті змерзла вщент, війна дмухає холодом в обличчя. Що про себе казати: село Розовка, чоловік на фронті, а вдома п’ятеро дітей. Новини приходять не кожного дня, все більш чутки про те, що німці пішли в наступ. Тоненька жінка обходить хату, молиться в закутку, на місці де раніше стояла ікона. Забрали. Але вона стоїть і молиться, пересохлі губи промовляють молитву тихо-тихо, щоб не розбудити малих. — Мамо, пити, — Галюня таки  почула. Їй вісім, але на вигляд не скажеш, вона спускає ноги до підлоги та підіймає,...

Читати далі
  • 25.05.2021

Вони зосереджено сунули по небу великим, рухливим скопищем. Час від часу хмари деформувалися, змінювали свої обриси на різні неймовірні фігури. Це могли бути якісь чудернацькі звірі, химери, кораблі або, навіть, краєвиди з кучерявими деревами та кущами… Хмари були неговіркі, мовчазні й відчувалась якась напруга, занепокоєння, тривога в їхньому русі. Але це і не дивно. Ці небесні створіння збиралися виконувати дуже відповідальну роботу у далеких краях. Маленькій пухнастій Хмаринці було нудно плисти безупинну невідомо куди з цими мовчазними особами. Її гнітила напружена тиша, вона марудилася від нерозуміння. Хмарці ж хотілося брати...

Читати далі
  • 17.05.2021

— Ку-ку, ку-ку, — кликав самку самець. По лісу розносились пташині заклики. — Кли-кли, кли-кли, — відповідала згодою вона на його кування. Але не хотіла мати з ним спільне гніздо, діточок. Їх переспіви було чути на великій лісовій галявині. На тій самій галявині, де сім’я Співунко зібралась у другу неділю травня. В цей день відзначається Міжнародний день Матері. Прислухались. Діти почали рахувати кількість тих самих “ку-ку”. Батько дивився вгору, хотів угледіти птахів, щоб показати дітям. Мама відвернулась. — Мамо, а ти чого не рахуєш? — Думаю-розмірковую про те, що непроста...

Читати далі
  • 09.05.2021

Одного чудового дня Катруся з дідусем подорожували за місто, до родичів. Сонячно. Автомобіль  їхав повільно, дідусь показував широкі безкраї поля нашої Батьківщини. — Внуця, серце співає, — звернувся дід до Катрусі. Дівчинка посміхнулась, навкруги зеленіли поля, які оговтались після суворої зими, а тепер наче грали в гру, росли наввипередки. Хто швидше зростатиме, випередить інших і дотягнеться до сонця? Наче можливо дістатися так легко гарячого Світила. Весняно-весело стає десь всередині, настрій у мандрівників такий чудовий! А потім проїхали далі, побачили Червоне Поле. І дідусь зупинився, наче побачив червоне світло світлофора. Маки,...

Читати далі
  • 08.05.2021

Жили-були собі Брат і Сестра. Брат мав свою сім’ю: дружину, двох дорослих дочок і навіть двох внучок-близнючок. Він працював у Львові, але підтримував у селі садибу, де колись жили ще його Баба і Дід. Там була велика хата, літня кухня з усіма вигодами, гараж і хліви для домашніх тварин. Тримав він пташине господарство, в якому жили індики, кури та качки. Індики були чорно-білі, з червоними висюльками-коралами навколо шиї. Любили стрибати по парканах і деревах, літати й бігати. Смакували вони свій корм, який їм купували в магазині, зерно, а ще пісок...

Читати далі
  • 28.04.2021

У старому лісі, між високих хвойних дерев, знаходиться школа для звіряток. А у тій школі навчаються дітки усіляких тваринок: лисичок та вовків, зайчиків та хом’ячків, білочок та черепашок. І є в тій школі вчителі, які вчать писати та читати; є директор та завуч, коридори та класи, зошити та книги, уроки та перерви… та все-все-все інше, що є у звичайних школах. І от якось на уроці, запитав вчитель у першокласників, хто їхній найкращий друг, і всі вони одразу почали вигукувати. — Мій найкращий друг Антон, ми з ним граємо у бадмінтон!...

Читати далі
  • 05.04.2021

В лісі тривав урок дядечки Равлика, який розповідав історію свого роду малечі. — Колись нас знайшли під кущем винограду, коли ми куштували його ніжне листя. Це було в Бургундії близько трьохсот років тому, а ми й до сьогодні звемося виноградними равликами. Розповідь була такою захопливою, що малеча з усіх боків обступила свого вчителя, молюска класу черевоногих. Вони й не помітили, як на одного стало більше, то зупинилась біля них гусінь. Це підповз Бражник, який працював критиком і всім мешканцям зеленої галявини робив зауваження. — Тож у вас “французьке коріння”, —...

Читати далі
  • 18.03.2021

Золоте чи навіть яскраво-золотаве сонце ховається за небосхилом. Зоряна стоїть біля вікна кожного вечора і спостерігає за ним. Їй п’ять рочків, майже доросла. — Кажуть, що діти будуть ходити до школи з п’яти років за новими правилами, — за маминим голосом чується погано приховане незадоволення. Вона жаліється тітці Марічці, що дитина ще «не готова». — Готова чи не готова, вона ж тобі не пиріжок, — чує Зоряна тітку і тихенько посміхається в кулачок. П’ятирічка трохи боїться рідну маму, особливо коли та приводить своїх друзів Микитенки і сидить з ними на...

Читати далі
  • 12.03.2021