Ще вдень біля Морквинки почав крутитися гарненький маленький цуцик. Рудий-рудий. Тому й ім’я мав відповідне: — Рудько! — покликала його маленька дівчинка, яка вийшла з будинку. Цуценя відразу ж кинулося до неї: подруга несла тарілочку з теплим молочком і шматок хліба. Пообідавши, руденьке звірятко прибігло до сніговика. лягло біля ноги-сніжки і просто заснуло. — Спи. А я тебе постережу, — тихенько сказав білий велетень. І Рудько поспав. Майже до вечора. Але від нового товариша він далеко не відходив: поганяв голубів і горобців, потягав гілочки, щоб було м’якше спати, зустрівся з...

Читати далі
  • 18.12.2011

Сьогодні до нас приєдналась ще одна талановита художниця – Олена Міросєдіна. І розпочинаємо знайомство з її творчістю через добірку картин “Zaї”. Тож насолоджуйтесь зайцем з Harley :). Художник – Олена Міросєдіна

Читати далі
  • 17.12.2011

Рано-вранці, коли перші промінці сонця лише освітили горизонт, а пташки тільки щойно прокинулись, на Морквинку зверху щось впало. Сніговичок підняв голову. Над ним якраз летіла синичка. Це вона загубила свій сніданок — зернинку, яку взяла з годівнички. — Ой, залишилась без обіду, — бідкалась пташечка. Тут вона подивилась на Морквинку. — А ти що таке. Тебе ж тут не було раніше. — Я сніговик. Мене вчора виліпили дітлахи. — І як ти називаєшся? — Мені ще не дали ім’я. А тебе як звати? — Мене назвали Спритною, бо я швидко...

Читати далі
  • 16.12.2011

За цю чарівну ніч земля побіліла. Сніг вкрив пухкою ковдрою чорні зорані поля, пожовклу траву, нарядив у білосніжні шубки дерева і кущі, сховав від посторонніх очей нірки лісових мешканців. Коли зійшло сонечко, подвір’я нагадувало розкриту скриню з діамантами. Сніжинки-камінці в проміннях вигравали всіма барвами веселки. Але цю красу мало хто помічав. На вулиці було пусто. Сніжинки так би й лежали нерухомо цілий день, якби вітерець-пустун не затіяв нову гру. Він почав легенько дмухати то в один бік, то в інший, підіймаючи тисячі крихітних сніжинок і опускаючи їх в іншому місці....

Читати далі
  • 15.12.2011

Слон і Слон так сильно дружили, що все робили разом. Разом плавали в океані. Разом снідали, обідали і вечеряли. Разом плакали, коли комусь з них було сумно, і разом сміялися, коли комусь з них було весело. Вони так сильно дружили, що навіть бачили спільні сни. Отак – один сон на двох. Одного разу їм наснилося, що вони летять літаком в Амстердам. Там вони пили апельсиновий сік, слухали в плеєрі Еллу Фітцджеральд і навіть один раз посварилися, вирішуючи, куди піти в Амстердамі в першу чергу – їсти шоколадні пудинги чи в...

Читати далі
  • 10.12.2011

А ви знаєте чому полярні ведмеді не їдять пінгвінів?:) Одного разу у голубів зі служби всиновлення птахів зламалися внутрішні компаси. Знаєте, в цих голубів постійно щось ламається! І вони доставили дуже-дуже цінний пакунок зовсім не на той полюс. Звісно ж, згодом голуби отримали догану. Отримувач не відіслав пакунок назад, тож справу з часом залагодили. Полярний ведмідь, якому дістався пакунок, дуже здивувався. Він очікував на листа від брата, замовлені з інтернет-магазину книжки і горішки, однак, аж ніяк не на два яйця! Але, знаєте, полярні ведмеді дуже відповідальні істоти! Тому він одразу ж відповідально поставився до яєць!...

Читати далі
  • 04.12.2011

У зеленому хвойному лісі жило багато ялинок. Всі вони були різного віку та росту. Наближалось свято Нового року. Саме до цього свята у ліс приходили люди і вирубували ялинки. А ті були раді, що, хоч і висохнуть, та побачать свято. Між великих і гарних ялинок вже кілька років росла невеличка смерічка. Вона була така непримітна, що ніхто з людей і не глянув на неї. Та пройшло кілька годин, і довкола неї не залишилось жодної ялиночки. Всіх їх забрали люди. Смерічка стала сумувати: – Невже, я не гарна? Невже не заслуговую...

Читати далі
  • 02.12.2011

На вулиці вже панувала зима, перетворивши озеро в каток, вкривши землю легким сніговим покривалом, який на холодному сонці переливається всіма кольорами веселки. У маленькому містечку поблизу лісу стояла невеличка хатина. Там жили двоє маленьких діток, хлопчик Ігорчик і дівчинка Зорянка. Вони дуже любили гратися в снігу. Цього ранку вони вискочили на вулицю і почали ліпити сніговика. Він мав стояти цілу зиму. А ще сніговик мав підтвердити, що Ігорчик та Зорянка були слухняні, щоб Дід Мороз приніс їм подарунки. Так казала матуся. Діти кілька годин ліпили це диво. І результат був...

Читати далі
  • 01.12.2011

Того вечора місяць так і не присвітив на землю: його сховали велетенські сиві хмари. Ці поважні тітки зависли над землею і сперечалися, з котрої з них має впасти перший сніг. –З мене, бо я найстарша. Я ношу воду вже два тижні, і ніде не могла знайти сухого місця, щоб пролитися дощем. — Та ні, з мене піде перший сніг, — сказала найбільша. Саме вона й сховала майже всі зірки і ріжок місяця. — А можна мені посипати снігом. Я лише вчора народилась, і так хочу щось зробити цікавіше, ніж політати...

Читати далі
  • 30.11.2011

Це було давно, ще за царя russo turisto. Одного разу юнак Stakeholder пив з пиво з Yurkom, грав на гітарі біля магазину, не задумуючись, що через деякий час зустріне свою чарівну принцесу. Все відбулося зненацька, дівчина VikiMouse прийшла в магазин по ковбаску до олів’є. Вона була задумана, бо була ще незаміжня, і не помітила як Гопник вихопив в неї гаманець. Stakeholder, побачивши це, одразу кинув гітару і побіг за Гопником і забрав у нього гаманець. Дівчина була дуже вдячна юнаку за благородний вчинок і захотіла пригостити хлопця морозивом, яке в...

Читати далі
  • 27.11.2011