М’ячик
Жив собі м’ячик – великий пустун і розбишака. Цілісінький день нічого не робив, тільки заважав усім та жартами недобрими допікав.
Якось М’ячик вийшов на прогулянку. Прямує собі доріжкою, аж бачить – у піску копирсається маленька Лопатка.
– Що ти робиш? – зупинився М’ячик.
– Будую місто, – відповіла Лопатка. – Ось і вежа одна вже готова.
М’ячик побачив високу піщану споруду і стрибнув просто на неї:
– Гоп – ля!
І, сміючись, подався далі.
Раптом зустрів Пензлика. Той щось старанно малював на великому аркуші паперу.
– Що ти малюєш? – підкотився до нього М’ячик.
– Хіба не бачиш? Закінчую картину.
Бешкетник знову не втримався і скочив на папір:
– Гоп – ля!
І посеред картини залишилася велика чорна пляма.
Ледве встиг М’ячик утекти від розлюченого Пензлика, коли дивиться – Молоточок вистукує по дощечці.
– Навіщо ти стукаєш?
– Забиваю цвяхи.
Розбишака одразу стрибнув і вибив у нього цвях.
– Гоп – ля!
… Але сам утекти не встиг. Потрапив просто під удар.
– Ба – бах!
І розлетівся М’ячик на дрібні клаптики.
