Казка про Силу, Розум і Мудрість
Сила та Розум здавна були знайомі. Хоча жили на різних вулицях і мали свої уподобання, зустрічаючись, любили погомоніти. Вони розмовляли на різні теми, проте часто бувало, що до спільної згоди ніколи не доходили – то сила вважала, що вона, не дивлячись, що є жінкою – потрібна світу, то Розум, який і був, і залишався чоловіком – потрібен найбільше.
– Без мене – ніхто і ніщо, — заявила Сила.
– А без мене – також, — зауважив Розум.
– Без тебе? Ха! – засміялася Сила. – Ти хочеш сказати, що не маючи мене, можеш, наприклад велику гору каміння розкласти на купки?
– А щоб вони не розсипалися, потрібно провести правильні розрахунки.
– Ще чого? – обурилася Сила.
– І для космічної ракети, аби вона полетіла в космос, вони також необхідні?
– І для неї, — підтвердив Розум
– І без тебе не побудують для себе будинок люди?
– Ні.
– І судно для плавання водами океанів і морів?
– Я потрібен скрізь.
– Але ж я не дозволяю йому потонути.
– Це – правда, — погодився Розум.
– Тоді скажи, чому тебе не має. Коли стаються землетруси, впродовж днів лють із хмар дощі, в горах сходять лавини снігу. – Сила була готова продовжувати перелік, але передумала, побачивши як на неї дивився Розум – м’яко, без обурення, гніву. Вона аж сторопіла, бо ніколи не знала такої неповаги до себе.
– Тому що я, як і моя сестра Мудрість – живемо в людях, із ними щодня. Без нас і тебе б не було.
– Як це? – скинулася Сила. Наче ужалена. – Ти помиляєшся.
– Я не заперечую своєї помилки, — не виправдовувався Розум. – Але зрозумій: не все щастя в тобі. Хто сильний без Розуму та Мудрості – служить Злу та Темряві, а хто з нами – Добру та Світлу.
– Тоді поясни мені, Розуме, – не вгамовувалася Сила, — якою мудрістю, розумом користуються лиходії, які приносять шкоду світу?
– Тим, який не є від Світла. Бо воно – Світло, що є Добром – не знає Темряви, Зла. Світло не уживається з ними. Як Світло перемагає Темряву, так і Добро постійно перемагає Зло. Тож ліпше будь доброю, аніж злою. А дружбі нашій я ніколи не заперечував, бо ми – не можемо один без одного. Бо де є ти – Сила, там і повинен бути я – Розум.
