Казка про Тиждень
В одного чоловіка, на ім’я Тиждень, були три сини та чотири доньки – різні за характером, але всі улюблені. Всі жили в одному будинку й займалися кожен своєю справою, допомагали людям. От тільки не завжди доводилось, особливо людям, дійти згоди поміж собою, бо планували справи, виконували їх за власними уподобаннями, вигодами. Часто можна було бачити, як одні працюють, тоді, як інші відпочивають. І творився безлад не тільки в їхніх справах, а також у будинках, обійстях. Інколи незгоди, які виникали через суперечки у господарюванню та відпочинку, могли тривати довго. А затихнувши, за декілька днів виникати знову.
Аби припинилися незгоди, а спокій і мир запанували всюди, Тиждень вирішив розподілити зобов’язання поміж своїми дітьми, наказавши їм дотримуватись їх і навчати цього людей допоки існуватиме світ.
Першим вирішив узяти на себе відповідальність стрункий, світловолосий та білолиций юнак, який давно звик зустрічати й проводжати, але нічого важливого не робити – Понеділок. Він завжди звик стояти перед початком усякої справи, проте, не починати її.
Вівторок – другий син був також молодий, мужній, але мав войовничо-активний характер; завжди годився починати будь-яку справу й успішно завершувати її, досягати бажаного результату. Його ще називали «щасливчиком» і ніколи не помилялися.
Третя дитина – Середа, бувши донькою, молодою з покритою головою та знаряддям жіночого ремесла в руках, уміла не тільки працювати, як її брат-попередник, а також налагоджувати стосунки, відновлювати порушену злагоду, любов у родині, між людьми, близькими. Її ще називали «успішною», бо здійснюючи різні, особливо хатні справи й господарські роботи – мала успіх.
Сильний син, який ніколи ні знімав свій робочий одяг, а з рук не випускав належні для роботи знаряддя – Четвер, знаходився в постійному напружені, бо докладав максимум зусиль, для завершення роботи. Він ніколи не починав довготривалих справ, а завжди зосереджувався на закінченні розпочатих. А до бездіяльності чи веселощів – не вдавався.
Донька П’ятниця, яку батько Тиждень визначив п’ятою, хоча була красива, проте постійно задумлива, сумна. Вона взагалі не любила веселощів, більше часу приділяла тим, хто мав у ній потребу; звільняла від втоми, хвороб, чар; допомагала в здійснені задуманого, в збереженні нажитого працею.
Субота любила гарно одягатися, не бралася за громіздкі справи, а пам’ятала, що батько довірив її бути попередницею сестри, яка дуже не любила безлад, тому завжди наводила лад у господарстві, прибирала в хаті, готувала чистий одяг для своїх братів і сестер; постійно жила у злагоді з рідними, близькими, знайомим.
Молода, з довгим, золотавим волоссям Неділя, взагалі нічого не робила. Вона навіть не любила створювати щось нове. Найбільше любила відпочивати, оглядала й оцінювала плоди праці своїх братів і сестер. Уранці завжди ходила у Храм на службу Божу, а після її закінчення до пізньої ночі молилася Богу. А тих, хто не слухався її, карала невдачами та негараздами.
Отакими залишилися діти Тижня й сьогодні. За правилами їхнього батька людство живе й понині.
