Окунець

Розкажу вам казочку,
Не одну — а в’язочку,
Про маленьких Світлячків —
Козачків — лісовичків. 
Рудик, Жовтик і Бузок
Вийшли разом на лужок.
Чути, кличуть: “Поможіть!
З ятірка мене спасіть.”
Відшукали враз стежину,
Обійшли рясну ожину.
Подалися до ставка
Рятувати Окунька.
Окунець попав у ятір.
Він на поміч кликав матір.
Бачив вже себе не в річці
— На гарячій сковорідці.

Ось прийшли рятівники,
Три хоробрі Світляки.
Довго бабралися в ятірці
Вправні хлопчики оці
Обережно витягали,
За усім спостерігали,
Щоб пуголовків-жабенят,
Мальків риби не злякать.
Вже звільнився Окунець
Шусть у воду — молодець.
Помахав хвостом на дяку.
Ну, втікати з переляку.
Щука назирці ходила,
Ледве його не схопила.
Жовтик її проганяв —
Мало здобиччю не став.
Світлячки ж наші знайомі
Повернулися додому.