Одного бажання мало

Поділитися

«Сьогодні, о 20:00 запрошуємо на святковий концерт «Співучих соловейків» біля найвищого дуба лісу. На вас чекають незабутні враження та гарний настрій! Після виступу є унікальна можливість продемонструвати свій талант, та отримати шанс стати частиною співочого колективу. Чекаємо всіх охочих!» — було написано на оголошенні, яке щойно вивісили в центрі лісового королівства.

Ось і настав той день, коли всі лісові жителі збираються разом. Виступ «Співучих соловейків» — дійство, яке чекають всі з нетерпінням. Кожного року, з квітня по червень, а саме в період гастролей цих перелітних пташок, щоденні концерти проходять біля найстарішого та найвищого дуба лісу. Заради того, щоб відвідати їх виступ, звірятка прикладають всі свої зусилля аби тільки виконати свої справи вчасно, адже після зими у них стільки клопотів.

— Прибрати в нірці, допомогти мамі й тату з поповненням запасів їжі… Я мушу все це встигнути зробити до восьмої вечора! — впевнено пробурмотав їжачок Арні.

Тільки-но прочитавши оголошення, Арні відразу подався додому. Для їжачка це особлива подія, адже він вже давно вчиться співати, і до речі, має успіхи в цьому. Всі його друзі та сім’я з задоволенням слухають як Арні співає для них власні пісні, але для самого їжачка важливо, щоб його спів оцінили визнані всім королівством «Співучі соловейки».

Прийшовши додому, тремтячим від хвилювання голосом, Арні розповів своїм батькам про оголошення.

— Синку, яка чудова новина! — з усмішкою на обличчі промовила мама їжачка. — Ми з татом знаємо, як ти давно хотів потрапити на їх концерт.

— Я так хвилююся, можливо в мене не вийде гарно заспівати, або взагалі, від страху голос зникне! Що тоді я буду робити? — пошепки зі страху промовив Арні.

— Що-що, а за це взагалі не хвилюйся! Ти стільки тренувався, стільки часу приділив заняттям співом! Це все не може бути даремно. У тебе все вийде. — наголосив тато.

Ці слова трішки заспокоїли маленького їжачка, але одна думка не давала йому спокою.

— Мамо, тату, а ви знаєте хоч одного співака-їжака? Я чув тільки про співучих пташок і все. Можливо, спів це не для мене? Я не хочу бути тягарем. — опустивши очі пробурмотав їжачок.

— Синку, що ти таке кажеш? Не тільки соловейки можуть гарно співати! Якщо докласти багато зусиль та бажання, то можна досягнути всього чого захочеш. — запевнила мама, обійнявши Арні.

— Мама має рацію! Ти стільки готувався для цього. У тебе обов’язково все вийде. — із впевненістю у голосі сказав тато.

Підтримка батьків заспокоїла їжачка Арні, але все ж таки крихта хвилювання була присутня.

Допомагаючи по домашнім справам їжачок наспівував одну й ту саму пісеньку, яка все ж таки змогла відволікти його від негативних думок:

Я мале-нький ї-жа-чок,
Вдягну сі-ре-нький під-жа-чок.
Пісеньку гарне-нько за-сп-іваю,
І всім вона сподо-бається, я це знаю!

Не встиг Арні мигнути оком, як вже залишилася одна година до початку концерту. Настав час збиратися. Саме для цієї нагоди мама підготувала для нього святковий сіренький костюм у клітиночку який дуже пасує Арні.

Вдягнувшись та причепурившись їжачок вирушив до найвищого дуба в лісному королівстві, де і було заплановано концерт. Навіть не дійшовши до призначеного місця, вже було видно величезну кількість звіряток, які також вирішили не впустити нагоди, та йшли, щоб послухати чарівний солов’їний спів. Хвилювання Арні збільшувалося з кожним кроком, він дуже переймався, що може щось піти не так і його невдачу побачать сотні лісових мешканців, а найголовніше, почнуть осуджувати його кумири «Співочі соловейки».

Нарешті настав цей момент — початок концерту. Всі звірятка слухняно зайняли свої місця, їжачку дуже пощастило, адже він встиг зайняти одне з найкращих місць, що розташовано біля сцени. Його переживання не проходили доки він не почув те, чого так довго чекав, спів соловейків. Чарівна, спокійна мелодія лунала на все королівство, навіть ті, хто не зміг бути присутнім на концерті, мав змогу почути ці прекрасні відгомони співу.

— Які чарівні голоси! — пошепки промовляв Арні.

Лунає фінальна пісня. Концерт вже підходить до завершення, а це означає, що зовсім скоро Арні зможе продемонструвати свій спів на великій сцені перед сотнями слухачів.

Настільки гучні оплески королівство не чуло довго. Тільки соловейки закінчили свій виступ почали оголошувати про набір до їх колективу. Зірковий час Арні настав. Переживання здолали, тремтячими кроками він піднявся на сцену і ледь зміг промовити своє ім’я. Навіть на якусь хвилинку він подумав, що не зможе співати, але він не може зганьбитися перед стількома глядачами. На щастя, серед натовпу Арні зустрівся поглядом з тими, хто його заспокоїв, батьками. Вони як і раніше вірили в нього.

— Арні, ти найкращий! — вигукнула його мама. — Синку, у тебе все вийде! підтримав тато.

Ці слова не залишили нікого байдужим, лісові мешканці, що зібралися на концерті, почали з усіх сил аплодувати Арні, щоб підбадьорити його. Дивлячись на те, як хвилюється їжачок, соловейки теж вирішили висловити свою підтримку і почали наспівувати мелодію. Завдяки цій підтримці, Арні з легкістю заспівав пісню яку готував, чим здивував кожного. Такого гарного виконання пісні не чув навіть співочий колектив.

— Наскільки ж талановитий їжачок! — промовив випадковий слухач.

— Щоб так співати, одного таланту мало, потрібні наполегливість та робота над собою. — посміхнувшись сказала мама їжачка, що сиділа поруч.

— А ще, хороша підтримка! — додав тато.

Радість переповнювала Арні. Він не міг повірити, його мрія здійснилася! Він співав на великій сцені разом із «Співочими соловейками». Проте, найбільше здивування його чекало пізніше…

З цього моменту він є складовою частиною «Співочих соловейків». Сльози щастя наповнювали очі їжачка, моментами йому здавалося що це сон, проте ні, це результат його клопіткої праці над собою та своїм голосом.