Корона таємниць

Розділ четвертий: Домашній арешт шпигуна

Прийшовши додому, мати почала кричати на Максима: — Як ти міг вкрасти блокнот та вигадати таке? Ти мене ганьбиш! Тепер про тебе знатиме все село! — Мамо, я не крав нічого! А про школу — це правда: я сам чув це! Я не вигадую, чесно! — Не бреши, ті дівчата дуже хороші! — сказала пані Марія. — Я не брешу! Це правда! — Максим казав це, майже плачучи. — Не лізь просто до них! Минай їх, іншою дорогою йди! — кричала його мати.

Тим часом у школі закінчився останній урок. І тут Яна каже: — Кактус! Усі одразу зрозуміли: час іти у штаб. Прибігши туди, дівчата спочатку не розуміли, що Яна хоче сказати. — Дівчата, терміново треба тікати, бо ми вибили вікно і підпалили дім Катерини Миколаївни! — Куди ми втечемо? — Яна була дуже перелякана. — За село! Побігли! — захекавшись, сказала Маша.

Коли дівчата втекли досить далеко, вони знову почали розмовляти про це. — Надіюся, на нас не впадуть підозри, — зі страхом сказала Аня.