Лінива кішка

Один хлопець одружився на дівчині заможній, та недбайливій, але пообіцяв, що ніколи її бити не буде.

Молода дружина жодної роботи не робила, а тільки й знала що плентатись від хати до хати, плітки розпускати і робити негожі справи.

Але чоловік її жодного разу не вдарив.

А тільки одного разу вранці, йдучи на роботу, наказав кішці:

– Наказую тобі, кішко, поки мене вдома не буде, всі справи в домі зробити. В хаті чисто прибери, обід до полудня звари та веретено пряжі напряди, а коли не зробиш все чин чином, то, як повернусь додому, так тебе відлупцюю, що довго пам’ятатимеш.

Кицька дрімала на пічці і на мову господаря й вухом не повела. А господиня подумала: «Не інакше як з глузду з’їхав мій благовірний».

Та й каже чоловікові:

– Чоловіче мій любий, що ж ти це кішці наказуєш? Їй же з такою роботою не впоратись!

– Впоратись їй, чи ні – мені все одно, жіночко люба, – відповідає їй чоловік. – Бо ж, крім кицьки, більше нікому наказувати. А от якщо вона мої накази не виконає, тоді й побачиш, так відлупцюю – вік пам’ятатиме!

На тому й вирушив чоловік у поле. А господиня давай кицьку вмовляти:

– Працюй, кицю, бо господар тебе поб’є!

Але кицька й не думає ділом займатись. Пішла господиня по чужих обійстях гуляти, вернулась додому, аж дивиться – кішка собі дрімає, на пічці вже й вогонь згас. Знов каже вона кішці:

–Розпали вогонь, кицю, та ділом займись, а то будеш сьогодні битою!

Але кішка й не думає за роботу братись.

Повернувся господар з поля, аж бачить – в домі ніякого ладу немає. Схопив він кішку, прив’язав її до спини молодої дружини та давай бити. Бив-бив, поки дружина не почала благати:

– Змилуйся, чоловіче, не бий більше кішку, кицька не винна, адже нічого не тямить у господарстві!

– Ну то як, обіцяєш всю роботу за неї виконати? – питає чоловік.

–Виконаю, все зроблю, що ти їй накажеш, і навіть більше, тільки не бий її, невинну. – відповідає господиня.

Побігла молода дружина до матері та й жаліється їй на чоловіка, каже:

– Обіцяла я, що замість кішки всю роботу зроблю, тільки б чоловік її пожалів, не бив у мене на спині.

А батько теж свої п’ять копійок докинув:

– Якщо обіцяла – виконуй! А то буде кішка й завтра бита!

З тим і відправив батько доньку назад до чоловіка.

Наступного дня чоловік знову наказує кішці, які справи за день їй треба зробити. Та тільки кішка знову ледарювала. Знову прив’язав її господар до спини дружини і давай бити ні за що ні про що.

Знову прибігла молода дружина додому жалітись, та батько вигнав її геть – ледве втекла з рідного дому.

І на третій ранок дає господар кішці наказ. Кицька з переляку навіть до кінця не дослухала. Боятись боїться, але ж і далі не працює. Та тільки тепер замість неї вже всі справи молода господиня переробила. Цього разу нічого не забула, що обіцяла виконати: вогонь у печі розвела, води із криниці принесла, обід зварила, хату підмела. Всю необхідну роботу в домі зробила. Дуже їй вже шкода було бідну кицьку: чоловік кицьку б’є, кішка від болю кігті у спину господині запускає. Та й того шкода, що батіг двохвостий не тільки по кішці проходиться, а і їй, молодій, по спині влучає.

Повернувся господар додому, а в домі – повнісінький лад! От і говорить господар, примовляє:

– Не бійся, кицю, сьогодні я тебе не чіпатиму!

Господиня на радощах і стіл накрила, страви свої виставила, сидять вони із чоловіком, п’ють, наїдаються.

З тих пір щодня так повелось: і кішку більше не били, і з молодиці така роботяща господиня вийшла, всім на диво!