Обридло волові всю зиму тремтіти на морозі. Не раз він думав собі: «Не хочу я жити в холодній країні; переживу сю зиму, перелітую, і як тільки птиця почне летіти до вирію, подамся і я до теплого краю». Пролетіло літо, як один день, не встиг віл оглянутися, як настала осінь, мокра та холодна. Він гнувся, гнувся в загороді й згадав про теплий край… Настав день, віл піднявся і пішов з двору на городи. Побачили його півень та качка й питають: «Куди ти йдеш?» — «Та тікаю від зими, йду шукати літа»....
Казки для дітей
Був собі бідний вовк. І був він дуже голодний бо ніде нічого не може впіймати. От, та й пішов він до Бога просити харчі. Приходить до Бога та приставився таким бідним, таким бідним, що вже гірше нікуди. «Боже,— каже,— милостивий! Дай чого поїсти, а то пропаду з голоду». — «А чого тобі по їсти дати?» — каже Бог. — «Що даси, то даси». — «О там на лугах пасеться попова кобила, от її і з’їж!» От вовк мерщій від Бога, грюх-грюх,— так біжить! Та до й кобили: — «Здорова була,...
Був собі чоловік з бабою, і був у них єден син Іван,— да і той дурний. От і тії старії померли. Остався Іван єден на світі — сирота, і кіт з ним. Іван був дуже ледащий, незгодливий ні до якої роботи. Він все лежав на печі. В хаті не топлено кілька днів, холодно… То він в піч влізе та й сидить, гріється… І все за його робив кіт; де що достане для його — накормить, бо кіт був розумніший за Івана. — Може б, ти, Іване, чого-небудь з’їв? — питає...
Був собі в одному лісі ведмідь. Та такий дуж’ий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає. Ліс був великий, і звірини в ньому багато, та проте страх пішов на всіх. Адже так і року не мине, а в цілому лісі душі живої не лишиться, коли бурмило буде так господарювати. Рада в раду, присудили звірі вислати до ведмедя посланців і сказати йому: «Вельможний пане ведмедю! Що ти так знущаєшся? Одного з’їси, а десятьох із злості роздереш і покинеш!.. Адже так до року, то й душі...
Повчальна та розвиваюча казка озвучена українською мовою “Дерево щастя” вчить дітей та їхніх батьків цінувати проведені разом хвилини, любити та поважати одне одного. Саме тому, дивитись історію про дівчинку Софійку буде цікаво не тільки дітям, але і дорослим. Спільний перегляд принесе усім багато позитивних емоцій. Рекомендуємо використовувати казочку для перегляду на уроках етики в молодших класах, виховних навчальних закладах та у домашньому вихованні дитини перед сном, або у вільний час. Кожен із нас, мріє посадити своє дерево щастя, але не усі розуміють, що для того, щоб воно виросло високим, здоровим...
Серед Карпатський гір і чистеньких річок, у густому-густому лісі була маленька хатинка. Вона була змайстрована високо-високо на міцному дереві, щоб її не могли дістати голодні вовки та лисиці. Рано у віконечко хатинки заглядало сонечко і будило маленьких мешканців: зайчика Пушка, лісову мишку Соньку та братиків білченят Томка і Хомка. Вони жили разом та завжди допомагали один одному. Одного разу мишку Соньку збудив невідомий звук, який чувся неподалік хатки. Вона вирішили поглянути, що сталося у лісі і виглянула з вікна. Та через непроглядну темряву нічого не побачила. Жалісливий звук ставав все...
Настало тепле літо. У ясному небі яскраво сяяло сонце. Зайченя Побігайчик та його друзі: лисеня Лиско, ведмежа Лапко та вовченя Сірий вибігли на широку лісову галявину. Галявина була рівна-рівнесенька, наче стіл. На ній росла густа зелена трава. – Гляньте, – захоплено сказав один із приятелів, лисеня Лиско, роззираючись довкола, – ця галявина – справжнє футбольне поле. Отут би нам м’яч поганяти! Звірята глянули на зайчика Побігайчика: адже лише у нього з усієї компанії удома був справжній футбольний м’яч. – Гаразд, – погодився зайчик Побігайчик. – нумо набирати футбольну команду! Чутка...
Далеко-далеко у морі є маленький острів. Такий маленький, що на ньому росте лише кілька кокосових пальм. Час від часу на обрії з’являється корабель, минає острівець, не зупиняючись, і пливе собі далі. Вдень над островом світить гаряче сонце, а вночі у небі сяють зірки – величезні і яскраві. На пологому березі острова була собі маленька піщинка. Вона лежала непорушно, поруч із десятками й сотнями своїх посестер, інших піщинок. А ви, певно, знаєте, як це нудно – годинами сидіти чи лежати, нічого не роблячи! От і піщинці було дуже нудно. Їй хотілося...
Пригоди ведмежульки та борашки Казочки для зовсім маленьких Потап і Настуся давні друзі. Вони знайомі з самого дитинство. Можна сказати, що познайомилися ще в дитячому візочку. Кожного дня вони зустрічаються та разом пізнають казковий світ через пригоди. Настя: Привіт Потап! Потап: Здорово Настуня! Потап: Що будемо сьогодні робити? Настуня: Пропоную зварити смачний борщик, Потап: Борщик? О я це люблю, це дуже смачно та корисно, але нажаль не вмію, Настуся, а ти вмієш? Настя: Звісно вмію, кожна поважна борашка вміє варити борщик. Я тобі все докладно розповім, а ти, головне...
Єдиний випуск програми “Вечірня казка” (1984 рік) з улюбленцем дітлахів Дідом Панасом, який зберігся в архівах Національного телебачення. Адже дід розказував всі казки наживо, у прямому ефірі без будь-яких попередніх записів.
