Лютий і жорстокий тигр попався якось у пастку. Він ревів і метався в клітці, ламав залізне пруття — та все було марно. І коли він уже втратив останню надію вирватися, на його щастя, саме проходив один чоловік. Тигр, побачивши його, стрепенувся, жалібно завуркотів і мовив: — Чоловіче добрий, змилуйся наді мною, врятуй мене! Випусти з цієї клятої клітки! — Еге ж,— озвався той,— випусти тебе, то ти ще, чого доброго, з’їси мене. — Схаменися, чоловіче! Чим хочеш присягну, що ніколи більше не скривджу бодай комашки. Віднині й довіку я віддано...
індійська
Були собі три купці. Одного звали Білобородий, другого — Безбородий, а третього — Лисий. Вони й були такі. Купці як купці — скупуваті, хитруваті, до грошей охочі. І мали купці комору, де зберігали крам — килими, шовки, сарі, дготі й таке інше. І дуже вони боялися злодіїв, понад усе на світі. Через це й найняли в комору сторожа, якого звали Ані. Та купців підстерігала зовсім інша біда. В коморі завелися миші й почали їсти крам. Тоді Білобородий, Безбородий і Лисий сказали сторожеві: — Іди на базар і купи доброго кота!...
Пролітав якось над річкою соловейко. Бачить — на березі росте кущ. — Ой, який зелений кущ, який гарний кущ!— захоплено вигукнув соловейко.— Яка краса! Таких кущів я зроду не бачив! І соловейко на радощах затьохкав-заспівав. А що ж він мав робити? На те він і соловейко, щоб на радощах витьохкувати та виспівувати. Наспівався соловейко досхочу й знов підлетів до куща. Дивиться — а на ньому ще й плід невеличкий висить. — Ой, який плід, який плід! — захоплено вигукнув соловейко.— Який зелененький, який гарненький плід! Я зроду такого не бачив....
Засперечалися якось багатій і бідняк про те, що краще: гроші чи розум. Багатій каже: — Ось ти, приміром, бідний, мов горобець у лісі. Що ж, допоміг тобі розум? — А дурному й гроші не поможуть! — відповідає бідняк. — Ба ні! Гроші — всьому голова, вони в будь-якій біді зарадять. — Без розуму гроші нічого не варті,— стоїть на своєму бідняк.— А розум і без грошей може стати людині в пригоді. — Дурниці верзеш! — гнівно каже багатій.— Давай поб’ємось об заклад. Якщо твій розум виявиться сильнішим за мої гроші,...
Давно, дуже давно, коли ще звірами й птахами ніхто не правив, зійшлися вони в лісі на збори. Зійшлися, щоб вибрати собі царя. Довго вони радились, хто ж ними правитиме. Нарешті леопард сказав: — Виберімо лева! Ні серед птахів, ні серед звірів рівні йому немає. Немає такого дужого, як він. Всі звірі згодилися з леопардом, а птахи промовчали. Воно й не дивно: адже їм хотілося вибрати такого царя, щоб умів, як вони, літати. Зрештою виступив наперед орел і сказав: — Хто не знає лева! Він дужий і розумний, але, на жаль,...
