В парку була пізня осінь. Нерухомі дерева, на яких залишилося ще кілька десятків листків, здавалося, перетворилися на стовпи. Хоч ще не була зима, але холод настав січневий. Раптом повіяв сильний вітер, порушуючи спокійну ідилію того вечора. Частина листя з дерев злетіла. З одного листка, який не долетів ще й до землі, почала вимальовуватися якась постать. Вона швидко збільшувалася у розмірах, доки не стала високим темноволосим чоловіком. — Цікаво, куди мене занесло цього разу, — пробурмотів він, оглядаючись довкола. Невдоволено оглянув дерева, кущі і промовив: — Що за огидний парк! Безлюдний?.....
