Пролісок і сніжинка

Розкажу я вам казку про дива дивовижні, про вірне кохання та чому перші весняні квіти проліски голівоньку додолу схиляють. Отже, слухайте.

На лісовій галявині з-під снігу виткнувся зелений Пролісок. Здивовано озирнувся – навкруги лише білий сніг.

— Я такий самотній! — сумно прошепотів він.

Але сонячні зайчики весело стрибали навколо нього і, задивившись на їхню гру, Пролісок забув про свою самотність. І так тривало до того часу, поки велика хмара не заступила сонце. І тоді Пролісок уперше побачив як падає сніг — білий, іскристий, тихий…

— Як багато чарівної музики у кружлянні танцівниць — сніжинок! Скільки грації, краси, величі… Але ж сховалося сонечко, а я замерзну, загину!..

— Не бійся, ми накриємо тебе білим пухнастим хутром. Тоді буде тепло і затишно, — пролунав чийсь дзвінкий тоненький голосок.

— Хто це зі мною розмовляє?

— Це я — Сніжиночка. Поглянь уважно — і побачиш мене.

— Яка ти гарна та ніжна! — промовив Пролісок. — Будь моєю нареченою.

— Я й не знаю, що тобі відповісти. Ти дуже гарний. Але якщо кохання запалить моє серце, я помру.

Багато зимових днів провели разом Пролісок і Сніжинка. Вщухла хуртовина. І з кожним днем Сніжинка відчувала все більше і більше тепло у своєму серці.

Знову виглянуло сонечко з-за хмар. Забриніли на землі веселі струмки. Прийшла Весна-Чарівниця. Сніжинка з кожним днем ставала все прозорішою та слабкою.

— Сніжинко, що з тобою? — запитав Пролісок.

— Зима карає мене за непослух. А ти став таким гарним. Розкрилися твої білі пелюстки, зелені руки-листочки стали міцними та лагідними. Прощавай, Проліску! Жар серця забирає мої сили — сказала вона і зникла.

Лише маленька крапелька-сльоза залишилася від неї.

Засумував Пролісок, опустив біле личенько до землі, шукаючи свою красуню наречену, але побачив тільки крапельку.

Бачили все це пташки, шкода їм стало Сніжинки та Проліска. Полетіли вони до Весни , розповіли їй про все, попросили допомогти.

— За те що не побоялася, Сніжинко, покохати , бути тобі вродливою дівчинкою. А тобі, Проліску, за вірність — гарним парубком.

Все, що має початок, має і кінець, але наш кінець щасливий… Але з того часу кожен Пролісок схиляє своє біле личенько низенько в надії відшукати свою одну-єдину Сніжинку.