Листоноша i королiвна

Працюючи з дитинства листоношою, Грегор навчився писати будь-яким почерком, який хоч раз бачив. Тому він вивчив лист короля Артура на пам’ять і знищив його. А коли пройшов бойові порядки Хавронія, знову написав послання. Навіть сам Артур не відрізнив би тепер свого листа від написаного Грегором.

У першому ж селі листоноша взяв коня і через добу вже був у короля Вольдемара. Той прочитав переписаний хлопцем лист, швидко зібрав військо і вирушив до Вайтляндії.

Хавроній не наважився битися з Вольдемаром. Знав, що у того армія сильніша, і відступив.

На радощах король Артур дав святковий обід і запросив на нього листоношу Грегора. Дізнавшись про це, принцеса обурилась:

– У мене не буде апетиту в присутності простолюдина.

Але батько наполіг на своєму:

– Він уже не простолюдин, а герой, який врятував королівство. Та й тебе теж.

Троянда змушена була змиритися, та протягом всієї трапези жодного разу не глянула в бік листоноші.

– Грегоре, – звернувся до хлопця король, коли обід закінчувався, – тепер ти повинен сказати нам своє найпалкіше бажання. Обіцяю, що виконаю його не зважаючи ні на що.

Почувши слова батька, принцеса зиркнула на листоношу. Зустрівшись із палаючим поглядом хлопця, вона легко прочитала там його найбільше бажання і сердито відвела очі.

Не відриваючи погляду від Троянди, Грегор відповів:

– Найбільшим моїм бажанням було врятувати королівство і принцесу. Це бажання вже збулося.

– Тоді я жалую тобі титул придворного листоноші, – мовив король.

Відтоді Грегор жив у палаці короля і виконував нові обов’язки.