Листоноша i королiвна

Минуло кілька днів. Королівна так і не обрала нікого в чоловіки. І король вирішив оголосити лицарський турнір за її руку. В усі боки були відправлені посланці, аби сповістити про проведення змагання.

Дізнавшись про це листоноша зовсім зліг. Мати запросила до нього стару ворожку.

Бабуня оглянула хлопця, послухала. Потім довго роздивлялася його долоню й нарешті сказала Грегорові:

– Дарма ти приховуєш від усіх свою тугу. Тебе люблять у місті, і королівна до тебе не байдужа.

– Не правда, – спалахнув хлопець,- вона спалила мої листи і сказала, що я ображаю її, освідчуючись в коханні.

– Ти слухай мене, а не королівну. Троянда молода, гаряча, деколи не відає, що каже. Тобі ж треба взяти участь в лицарському турнірі.

– Та я не вмію ні на мечах битися, ні з лука стріляти.

– Зате оду кохання складеш найкраще, а за інше не хвилюйся.

Ворожка замовила лати для хлопця в найкращого коваля королівства. Від неї в місті дізналися, що Грегор братиме участь у змаганнях.

Один дід приніс йому великого старовинного меча:

– З цим мечем ще ніхто не програва битв, – сказав він,- і ти не програєш. Він не простий, може сам вражати противника.

Після діда до Грегора завітав конюх. Він привів чудового міцного коня й сказав:

– Цей кінь допоможе тобі. Такого більше ніде в світі немає.

Потім був один мисливець, який приніс лук і три стріли.

– Ним ти обв’язково виграєш, – мовив він,- ці стріли самі летять у ціль.

І останнім до Грегора прийшов коваль. Він приніс замовлені лати і від себе подарував списа з круглим щитом, на якому була зображена велика біла троянда з чотирма пелюстками.

– Цей спис ніколи не зламається, а лати і щит захистять тебе. – запевнив він і додав на прощання,- Всі ми на твоєму боці. Бо ми любимо нашу принцесу, а вона покохала тебе.

Хлопець хотів заперечити, але коваль не слухаючи його пішов з хати.