Казки для дітей

Маленька Яночка знову перебирала свої іграшки: котя, коник, коник, ще один. — І-го-го, — роздалося довкола і маленька дівчинка з фігурками коней помчала по кімнаті. Мама і сестричка лише весело засміялись. — Давай, ми твоїх коників на ялинку повісимо. Може, вони подарунки від Діда Мороза привезуть, — запропонувала старша сестра. Крихітка принесла їй двох маленьких конячок: — Вішай. Катя взяла у Яни іграшки, повісила їм на шийки мотузочки і почепила на ялинку. Наближався вечір. Мама нагодувала маленьку святковою вечерею і поклала спатоньки. Але дівчинці цього робити не хотілось. Вона піднялась...

Більше
  • 18.12.2015

У тому році до крижаної хатинки Дідуся Мороза надходило стільки листів, що пошту розбирали і всі лісові звірятка. Білочки і зайчики розносили листи до сов і сорок, бо ті вміли читати. А робота в Сніговому містечку кипіла серйозна: всім діткам подарунки підготувати. Тому в святкову Новорічну Ніч у срібні сани дідуся сіла й його маленька помічниця — Снігуронька.  Їздили санчата з подарунками довго. Зоряна ніч підходила якнайкраще для такої веселої подорожі, бо дзвіночки на санях радісно співали. Аж ось Дід Мороз зупинився, покликав онуку з собою, взяли вони подарунки і пішли. Розкидані...

Більше
  • 18.12.2015

Серед пилу та льоду, десь дуже-дуже далеко, між жовтих, червоних і білих зірок народилась Комета. Цікавість відразу ж відправила її вперед, у велику подорож по Всесвіту. Комета мала загнутий хвостик, що тягнувся за нею. Такий довгий-довгий, що неймовірно сяє. Вона навіть спершу дивилась не вперед, куди летить, а на свій хвіст. — Обережно! — попередив Комету Астероїд. Їх тут зібралось дуже багато. Більших і менших, схожих на кульку, плоских, поломаних… Комета трішки сповільнила свій рух, подивилась на зустрічних і спитала зацікавлено: — Ви хто? — Ми астероїди. — Вас так...

Більше
  • 17.12.2015

Над морем підіймалось сонце, велике і жовте, розмальовуючи небо бузково-рожевими барвами. З берега, зустрічаючи новий день, почали підійматися сотні білих птахів — чайки розминали крила і поспішали на ранкову риболовлю. Проміння виблискувало на воді, проникаючи глибоко-глибоко. Ось воно торкнулось твердої спинки краба. Думало, розбудить його, і він, поклацуючи гострими клешнями подасться кудись далі. Може, на глибшу місцину, щоб сховатися між водоростей і різнокольорових коралів. А, можливо, на берег, погрітися на сонечку. Та краб спав міцно і на цікавого промінчика геть не реагував. І той побіг далі. Круглі мушлі якраз повідкривались,...

Більше
  • 16.12.2015

Того року зима запізнювалась. Осінь посипала землю рясними дощами, тому діти, які не могли погуляти через калюжі, що швидше нагадували озера, сумно сиділи біля вікон і просили у неба снігу. Якось ввечері різко похолодало. Грізні дощові хмари змінилися на сиві-сиві. Та такі важкі, що здавалось, наче в наступну хвилину ці небесні мішки розірвуться, а на землю посиплеться сніг. Та зима не поспішала. Спочатку вона заморозила невеликі озерця,що залишились від довготривалих дощів. — Ура, ковзанка! — кричали діти, які поспішали додому з садочків і шкіл. Малюки хапались за руки батьків чи...

Більше
  • 15.12.2015

Сашко стояв у темній кімнаті і спостерігав, як за вікном падає сніг і світяться різнокольорові гірлянди у парку. «Скоріше б вже Новий Рік і канікули», – зітхнув хлопець,  так не хочеться ходити до школи, а завтра ще й контрольна з алгебри! Як би мені її написати, де б то трохи розуму взяти…» Він ще раз зітхнув і відійшов від вікна. В ту мить, світло фар від автівки, що проїхала вулицею, ковзнуло крізь вікно по старому серванту, де стояла фігурка мавпочки, що тримає в руках дві скляні баночки. Сашкові здалося, що...

Більше
  • 29.11.2015

На порозі осінь Віршики про осінь Тихо-тихо, ніби боса, По узліссях ходить осінь. Одягає пензлем клени, у червоне, і зелене. Золотить берізкам коси, Стелить памороззю роси. Й поринає все у сни, до наступної весни. § § § Відлетіли вже гуси у теплі краї, Залишили порожні домівки свої, Залишили травицю під снігом в лугах, І водицю холодну у рідних ставках. Бо бояться зими і її холодів, Я б їх тут зігрівав, бо так їх полюбив, А вони прокричали, залишивши слід: – Не журися! Чекай знову нас на той рік! § § § Як перше вересня...

Більше
  • 17.10.2015

Жила собі дівчинка Оксаночка,  дуже чуйна й лагідна дитина. Дівчинці виповнилося лише п’ять років, але вона завжди допомагала старшим: мамі – прибирати, татові – майструвати, бабусі – пиріжечки ліпити, а з дідусем любила просто гуляти, бо дідусь знав так багато всього цікавого. Він про все розповідав онучці: і про звірят, і про пташок, і про квіти,  і про дерева, і про комашок, бо був дідусь лісником. Будиночок, де жила Оксаночка, стояв на краю села, під лісом. Дівчинка звикла бувати в лісі, сама далеко не заходила, але часто бачила то білочок,...

Більше
  • 29.09.2015

Якось забрела я у лісові хащі, бо хотіла грибочків назбирати. Притомилася трохи і присіла на пеньочок відпочити. Не встигла й оком змигнути, як побачила перед собою чудернацького дідуся з довгою бородою, який теж з цікавістю розглядав мене. Тоді зняв свого зеленого капелюха, що геть мохом поріс, і привітався: – Доброго Вам дня. – І Вам добрий день, – відповіла я, несподівано чомусь чхнула і вибачилась. – На здоров’я, – мовив дідусь і діловито продовжив: – отже чхаємо. Застуда? – Та ніби ні, – якось невпевнено відповіла я. – Може я...

Більше
  • 28.09.2015