Був теплий сонячний ранок. Принцеса вийшла прогулятися до саду та послухати пташині пісні. Вона повільно проходила поміж кущів троянд, доки не побачила маленьке жабеня. Він жалісно квакав. Якщо б принцеса розуміла цю мову, вона б почула, що сюди він потрапив випадково, у відрі з рибою, що приніс рано-вранці королівський рибалка. Але це не справа принцес, розуміти якесь там жабеня. Вона почала верещати: — Який жах! Хто це сюди приніс! Як можна! До королівського саду! На мить вона зупинилася, згадавши казку братів Ґрімм про зачарованого жабеня-принца, який допоміг принцесі дістати її...
Казки для дітей
Андрійко дуже любив солодощі, а найбільш всього цукерки. Він міг з’їсти штук десять за раз, навіть забувши поділитися з іншими. — Цукерки — це добре, Андрійко, але ж, потрібно їсти і супчик, і котлетки, і овочі, і фрукти, і, звичайно, кашку. Саме вони надають тобі здоров’я і багато сил, — говорила мама. Андрійко їв не досить добре, в тарілці завжди залишалася половина їжі. — Я більше не можу… Нічого не лізе… — промовляв зі стогоном Андрійко. Та тільки вставав зі стола біг за цукеркою. Вазочку з ними вже почали ховати...
На галявині, що знаходиться в дуже-дуже дрімучому лісі, куди не ступала нога людини, було дуже гамірно. Звичайно, якщо б ви потрапили туди, вам навряд чи б було чути хоч щось, крім дзижчання бджіл, співу солов’я і ніжного шелесту дерев. Хто може похвалитися дуже хорошим слухом (сподіваємося не той, хто любить підслуховувати чужі розмови), міг би почути якийсь дивний тихий писк, що доноситься всюди. Але, навіть і ця людина могла б подумати, що їй, швидше за все, здалося. Та хіба може бути щось тривожне в цьому чудовому місці? Трава висока і...
Ця історія розпочалася в одному з магазинів. На довгій полиці лежали коробочки. Менші і більші, одні паперові, інші напівпрозорі. І в такій коробці з прозорим пластиком жила й наша Батарейка. Як і її подруги, вона мріяла, щоб її купили, потримали у теплих долонях, поставили до якогось приладу… – А що далі? – питала Батарейка найближчу сусідку. Тільки та знизувала плечима і розверталася в інший бік – вона не любила питань. Якось вранці до крамнички забіг жвавий Малюк. Він вів за руку Тата. – Ось таку батарейку треба? Чи таку? Допитливі...
– Не підіймайся близько до поверхні, – казала мама Кротеняті. – Особливо з правого боку від комори. Та де ж там! Цікаве Кротеня і біля вітальні новий вихід вирило, і біля своєї спальні запасний. Але як же комора! Там стільки смакоти! І без додаткового входу?! Малюк спочатку пообідав. Хтозна, скільки доведеться рити. І взявся до роботи. Все вгору, і вгору. Аж раптом з грудкою землі вниз почали падати якісь незнайомі речі: товстенькі і худенькі, квадратні чи круглі, важкі і легкі. Кротеня разом з усім донизу звалився. Спробував цей непотріб через...
Червона Зіронька тихенько спостерігала за круглим Місяцем вночі. І, дивлячись на мерехтливе світло зірок, мріяла полетіти до них. Та раптом невелика тінь пронеслась поверхнею води. А з човна у море посипалось сміття. На мрійницю впало щось прозоре. Але, коли вона спробувала звільнитися, дужче заплуталась у пакеті. Ніч змінилася ранком. Небо над морем було таким чистим, а сонечко пригрівало та лагідно, що всі морські мешканці з задовоненням вийшли на прогулянку. Різнокольорові медузи плавали майже на поверхні, нагріваючи прозорі шапочки. А тоді хвилькою опускалися нижче. Під ними зграйками крутилися рибки. – золотисті,...
Десь серед зеленого лісу, так далеко, що люди туди й не заглядають, живуть гномики, дуже схожі на людей, але невеличкого зросту. Кажуть, що колись давно вміли вони скарби знаходити, якими щедро ділилася матінка-земля. А зараз з глибоких печер перейшли гномики у хатинки жити, звірятам лісовим допомагати, дерева і кущі доглядати. Працювали вони сумлінно. і кожен займався тим, що подобалось. Хто з лісових вуликів пасіку тримає, хто землю обробляє, а хто пісень співає. І був там малюк Тимошко — непосидюща дитина, все хотів він знати. Маленькі кругленькі вушка гномик розставляв широко-широко,...
Жив на світі самотній аптекар Аспірин. Він готував ліки і тим самим заробляв собі на хліб. Якось Аспірин надумав переглянути старі рецепти. Вони дісталися йому від батька, тому – від його батька і так далі – адже аптекарями були всі предки Аспірина. Гортаючи пожовклі від часу папірці, Аспірин натрапив на один, де було кілька невідомих йому рецептів. За цими рецептами аптекар виготовив таблетки. Потім написав велике оголошення: “Тут ви можете придбати ліки, які збільшать або зменшать ваш зріст, допоможуть схуднути або поправитись, змінити зовнішність або характер”. Аспірин вивісив оголошення на...
Якось на одному узліссі з’явився страшний і кровожерливий павук Тарантул. Щодня він ловив і з’їдав тьму-тьмущу комах. Двійко його отруйних гачків-щелеп прокушували найміцніший панцир, від чого комаха миттю вмирала. Одним ударом Тарантул убивав великого джмеля. Міг убити навіть горобця, крота. Відчуваючи свою всемогутність, павук наказав комашиному населенню щодня надсилати йому на обід по десять комах. Сум та журба лягли довкіл. Кожного дня відправлялися на загибель нові й нові жертви. Довго думали комахи, що їм робити, і, зрештою, вирішили порадитись із старим Жуком-Оленем. Знаю я одного хороброго воїна, Калікурга,- мовив комахам...
Із-за хмар визирнуло сонечко. Повітря сповнилося лагідним літнім теплом, і з усіх нірок та щілин повилазили комахи. Між деревами з’явилась велика колона гусені соснового шовкопряда. Гусені повзли в один ряд, і кожна лишала за собою тоненьку ниточку, по якій рухалися інші. Позаду колони, таким чином, залишалася довга, сліпучо-біла стрічка. Усі гусениці повзли впевнено, повагом, не роззираючись по боках. Лише перша неспокійно крутила головою. Їй доводилося шукати дорогу без ниточки. Довкола було багато сосен, де гусінь поживилась би духмяною зеленою хвоєю. Та через кепський зір вона не знаходила жодного дерева. Натомість...