У весняному лісочку, Під зелененьким дубочком, У м’якому павутинні Жив собі Дідусь Павук. Чув у лісі кожен звук, Бачив все і знав усіх, Мав історій повен міх. Якось до цього дубка, пристрибало Зайченя, Воно плакало щодня, бо усі його лякали, Задирали, били й гнали – Називали слабаком, боягузом, дикуном. Зайченя колись почуло, Що чаклун – Дідусь павук. Захотіло Зайченя стать хоробрим. І щодня стало гостем в Павука. Тільки, що він не робив, яке зілля не варив, Та ніщо не помагало, Сльози ллються, як й було, Тремтить Зайчик під кущем. І...
Казки для дітей
Спочатку довго не спалося, а потім заплющив очі тільки на мить і одразу настав ранок. Восьмирічний Миколка просунув руку під подушку, точно, подарунок вже Є! Але не омріяний металевий літачок, а тільки пакет цукерок та пляшка помаранчевого соку. Не так сталося, як бажалося. З розпачем почав жувати цукерки, одну за одною, аж пити закортіло, тож і сік відкрив, а він кислючий після солодощів, закрутив і як жбурне, у стіну навпроти поцілив. Голосно вийшло, за мить до кімнати дід Микола зайшов. — Зі святом, онучку, з Миколаєм тебе! — Навзаєм. Ви...
Одного разу у дитячому садочку у тиху годину, усі дітки заплющили очі й заснули. Марічка, яка ще не встигла заснути, побачила за склом вікна маленького хлопчика у яскравому довгому капелюшку. Дівчинка поманила його пальчиком, і сталося диво — хлопчик пройшов крізь скло і швиденько сховався під подушку. — Ти хто? — спитала Марічка. — Я гном, а звуть мене Серафим. Я живу далеко за містом, за лісом, а потім ще й за горами. — А як ти тут опинився? — А це довга історія… Але тихіше, щоб нас ніхто не...
Ярема був єдиним сином у своїх батьків, які вже ніколи не думали, що у них народиться дитина. Проте Бог, до Якого молилися вдень і вночі, все-таки змилувався над ними й однієї літньої ночі послав їм хлопчика. Не довго вибирали ім’я дитині, не думали над його значенням. Тож вирішили назвати Яремою. Ріс Ярема хлопчиною, якого цікавило все довкола. Батьки, як могли відповідали на всі його запитання за силою своїх знань. А коли син навчився читати книги й пізнавати з них мудрість, тоді сам почав переповідати батькові та неньці, що в них...
Відірвавшись і впавши з пахучого м’якуша хліба, крихта не одразу збагнула, що лежить на снігу, який є також білим, як вона, проте холодним. І білі сніжинки, що летіли зверху, нічим не могли допомогти їй. А велетні, які своїм зростом сягали неба, власними ногами могли розтоптати її. Маленькій, немічній дуже хотілося жити. Вона не знала, що чекати її в цій круговерті. Де крім жаху, ліпшого годі було знайти. Та втрачати віру – не хотіла. А сніг падав і не думав припинятися. Мороз із кожною хвилиною дужчав. Лежачи в снігу, крихта відчувала,...
Прийшла весна, розтанув сніг, заспівали пташки. Прокинулося все живе, а ще прокинулися мікроби. Вони прокинулися і чекали команди свого воєначальника бридкого Гітера. Гітер пильно стежив: хто бігає вулицею без шапки, або у розстібнутому одязі, хто не має рук або фрукти, хто п’є холодну воду з-під крана… Вистеживши таку дитину, Гітер голосно віддавав наказ мікробам: «В атаку», і всі мікроби кидалися до дитини й потрапляли в її організм. А там вони починали безжально мучити організм, радіти від тих мук. Найбільшою насолодою для Гітера і його мікробів було відчувати, що захоплена ними...
Скільки б не було розваг, подарунків та радощів у житті, люди, а особливо діти, влаштовані так, що їм завжди мало… І коли розваги йдуть наперекір здоровому глузду, приходить СНІГОВІЙ і вимітає з голови весь безлад, а з хати всі цяцянки. Така історія сталася із Петриком, який тільки й знав, що розважатися, а от читати він не дуже любив, аж поки Сніговій не прийшов йому на допомогу! І скільки б йому батьки не говорили, що читати корисно, Петрик завжди відволікався на другорядні речі й забував про головне. Постійно його щось захоплювало,...
Коли в однієї курки-квочки вилупився з яєчка малюк-півник, вона зрозуміла, що над вихованням свого сина доведеться багато-багато працювати. Бо вже наступного дня півник не хотів залишатися під її крилами, а старався вискочити з кошика, заховатися десь, утекти. Синочок виявився великим неслухнянцем. – Не дитина – справжня біда, — жалілася подружкам курям. Та й батько півень не знав, що йому робити. – Може його відправити на виховання до качок чи до гусей? – Краще до індиків. – А я пропоную до страусів. – Спочатку до перепілок, а потім… Варіантів було багато,...
1. Це було в часи далекі. Каже казка, що тоді З нір мишей тягли лелеки. Наче човен, по воді Плив будинок кам’яний. Дід-відьмак там жив лихий. Відьму він тримав у хаті, Щоби разом чаклувати, Люд закляттями лякать, З нього злото-срібло драть. В ті часи жило у тітки Злотокосеє дівча. Стан вербою гнувсь сирітки, Розум й лагідність в очах. Дар від Бога діва мала – Поцілунком повертала Зір незрячим і її Шанували ті краї. Через гори, прірви, пущі, Повні чорної імли, Йшли до неї невидющі, А царенка привезли. Юнака пошанувала –...
Коли в однієї бідної жінки, на ім’я Бездоганність народилися дівчата-близнючки, та й такі гарні, що кращих за них годі було шукати, вона вирішила назвати їх Правда та Істина. Поки вони були маленькими, навчала їх бути справедливими, відповідальними, уникати обману, думати й творити лише добро, не долучатися до справ Зла, любити, ходити у світлі. Бути лагідними, слухняними. Поки жила, раділа, що її діти ростуть саме такими, як їх виховувала. Та коли померла, одну з доньок наче підмінили. Це побачила Правда. Щодня вона намагалася довідатися від Істини правду, допомогти їй, але та...