Жили були чоловік та дружина. І було у них три сини. Хлопці виросли й стали мужніми юнаками. От прийшов старший син до батьків, та й каже: – Піду я до високої гори, щастя шукати! Зібрав він речі у торбину та й пішов. День немає, два дні немає, а на третій повернувся. От і питають в нього батьки: – Ну що, сину, до гори дійшов? Щастя знайшов? А той їм у відповідь: – До гори не дійшов, а от щастя знайшов! Дістав він з торбини мішечок золотих монет, та й поклав...
Темна-претемна ніч. Місто, як завжди, заплющило очі, вимкнувши світло у будинках. Тиша! І в ніякому разі не смій заважати цій тиші. Навіть, якщо тобі не спиться! Навіть, якщо цікавість долає страх, не смій підійматися, щоб зрозуміти, що то за скрипіння дверцят чи потаємне шкрябання під ліжком! Усі ці звуки є ознакою того, що він поряд. Але дуже сильно хвилюватися непотрібно, адже він, загалом, приходить в ніч, з четверга на п’ятницю. Тож, усі інші ночі, можна спати спокійно. Принаймні так вважала Марічка, та на жаль, вона помилилася. Цього разу він прийшов...
Рано чи пізно, сонячне небо, все ж таки затьмарюють хмари. Одна за одною, повільно рухаючись у ритмі вальсу, заполоняють небосхил. По переду, білосніжні, пухкі, немов вата, хмаринки, а за ними вже йдуть, більш сердиті, грозові хмари. І ось, нарешті, кап — впала одна краплина на листочок дерева. А за нею іще одна. Неначе навмисно влучають у ціль. Ось вже й на ковток водиці перетворилися. На невеличкому, зеленому листочку, утворилося маленьке море, яким можна втамувати спрагу, хоча й не усім, але от Семі вистачило б. От тільки як залізти на те...
Бездонні чорні хмари полонили небо, огорнувши його грозовою павутиною. Морок. Непроглядна темрява, яку, час від часу, турбувала неосяжна блискавка. Пориви вітру хитали дерева, притискаючи їх вершини до землі. Дрібні краплі дощу поступово переростали у люту зливу. У таку погоду навіть найстійкіший птах не зміг би й пів метра пролетіти. Та що там птах, навіть величезному дракону, з розмахом крил в десять метрів, політ здавався б неможливим. Але якщо дуже важлива справа, яка стосується життя чи смерті товариша, то всі ці перепони стануть під силу навіть маленькому кажану. Через поля та...
За темним, дрімучим лісом, на вигорілій від вогню землі, де день був схожий на ніч, а ніч була чорніша за смолу, простяглися землі Темного королівства. А жителями тих земель, були усілякі монстри та нелюди, улюбленою справою яких було вбивство та розповсюдження хаосу. І вели вони війну проти Сонячного королівства. Не один місяць і не один рік тривала бійня між цими двома кланами. Мов вічне протистояння світла та темряви, дня та ночі, сонця та місяця. Та одного разу, королева Сонячного королівства завагітніла. Тоді король зібрав усю свою армію і відвернув атаку...
За лісом річка, за річкою поле. За полем гора, за горою ліс. Та такий старий, такий густющий, що навіть сонячний промінь не в змозі пробитись крізь віти дерев. А от, якщо в тім лісі увесь час йти вперед, а біля сторічного дуба звернути ліворуч, то можна потрапити на поляну, посеред якої стоїть засохлий пень. А на тім пню сидить чоловічок, на ім’я Гарсіян, пів метра заввишки, пів свині завширшки. Старичок — круглячок з сивою бородою, довгими вусами та лисою головою. Сидить собі тихенько, перебираючи лісові ягоди. Ті, що вже достигли, з’їдає,...
Тік-так, тік-так, дзень, одинадцята година. Біг-Бен бігає по кімнатах в пошуку прикрас для ялинки, адже Новий Рік на порозі, а ялинка не прикрашена. Ще й ні майстра, ні Кароліни немає. Щось вони затримуються, подумав він, прикрашаючи зелене деревце шестернями та стрілками від годинників. В цю мить в кімнаті з’являється Годинникар. Цього разу він допомагав одному майстру створити цікавий механізм для Імператриці. Не довго думаючи, він починає допомагати наводити порядок в кімнаті, де останнім часом панував безлад. Дуже багато роботи через велику кількість зламаних годинників. Інструменти в один ящичок, а всі деталі в інший. Сортувати...
Час. Скільки б людей хотіло мати владу над часом. Скільки б вчинків вони хотіли змінити в минулому… Побачити майбутнє. Хто б не хотів на хвилинку зазирнути у майбутнє? Цікаво ж, що там на нас чекає! Та він суворий й нікому не дозволяє собою керувати. Адже час, це зернятко, яке впало на землю й згодом пустить коріння й перетвориться на рослину, яка у свою чергу дасть врожай, з якого посиплеться безліч зерен, які також стануть рослинами. Час, це дід, батько, син, де згодом син стане батьком, а той стане дідом і...
Віолетта Харрд це п’ятнадцяти річна дівчинка із міста Одеса, що знаходиться на півдні України. На перший погляд це звичайнісінька юна леді, яка ні чим не відрізняється від своїх одноліток. Та це було лише на перший погляд. Її особливість була в тому, що вона постійно губила свої речі. Було таке відчуття, ніби хтось навмисно в неї їх забирав. Її батьки не знали що з нею робити. За місяць вона загубила два телефони, чотири запасні ключі від квартири і якщо додати, то в сумі десь гривень двісті. Також нещодавно лівий кросівок кудись подівся. Та окрім ось цього всього по квартирі зникають...
Давним-давно, невідомо коли, жив собі один король. І було в нього три сини. Роки минали, король старів, а сини мужніли. От і настав час обирати спадкоємця престолу, але кого? Старший син був романтиком, середній був вправним воїном, а молодший ще ніби як зовсім юний для престолу. Подумавши, король вирішив дати шанс усім трьом. Зібрав він синів та й каже: — Старий я вже став, і комусь доведеться зайняти моє місце. Всі ви гідні звання короля, тому я вирішив дати вам завдання, і той, хто краще з ним впорається і стане новим королем. Отже,...
