Taras

Ішов якось кролик лісом і тягнув за собою візок із буряками. А назустріч йому кабан. — Братику кролику, — питає, — а що це в тебе у возі? — Буряки везу на базар продавати, — відповідає той. — А мито ти сплатив? — каже кабан. — Ти що, яке мито? Я ці буряки сам виростив. Мої вони, власні, зі свого городу, — здивувався кролик. — Та ні, вухастий, щось ти мене дуриш. Ану показуй, де твій город. Діватись нікуди, довелося кроликові залишати возик на узбіччі й повертатись із кабаном на...

Ведмедеві підказали, що настав час покращити стосунки з лісовим людом. А то всі його бояться і тікають від нього. А щоб ведмедеві накази виконувались, треба, щоб було кому їх слухати. Отже, ведмідь вирішив взяти участь у лісових справах. Надумав він пройтися лісом, подивитися, чи всюди чисто, чи зручно ходити. Пройшовся — краса! Просіки широкі, хоч у м’яча грай, кущі підрізані, трава підстрижена. Тільки чомусь звірів немає і чимало дерев порубаних на узбіччі лежить. Іншим разом узявся ведмідь допомогти лісову пожежу гасити. Заліз на сосну і заходився згори на пожежу плювати....

Одного дня в лісі сталась халепа: у лісовому озері зникла риба. А може, не зникла, а просто клювати перестала, хто її, мовчазну, знає. Але лісові рибалки, бобри із видрами, захвилювалися: як риби не буде, то й самим харчуватись не буде чим, і діти голодні будуть. Послали бобра до правління лісу з вимогою негайно щось робити, бо ж лихо! Ведмідь першим ділом скликав правління лісу для обговорення ситуації. “Це у нас незвичайне природне явище, — каже лось. — Надзвичайна спека призвела до зменшення рівня кисню у водоймі, через що рибі дихати...

Один дрібний кабанчик за якісь там послуги начальству отримав від правління галявину. В особисте користування. Оскільки кабанчик був невеликого розуму, то вирішив ту галявину продати. А хотів він за неї чимало — віз жолудів. Охочих не було, та й жолуді того року не вродили. Коли борсук прийшов і каже: “Віз не віз, а три діжки я тобі дам, а на галявині город влаштую”. “Давай”, — погодився кабанчик. Борсук привіз ті діжки, а кабанчик собі міркує: “Як три діжки привіз, то, мабуть, дуже хоче мою галявину. А галявина чудова, з усіх...

Вирішили звірі в лісі демократію і гласність розвивати. Від одностайного схвалення рішень правління перейти до конструктивної критики. А щоб голос розуму було краще чути, вирішили видавати лісову газету. Новин назбирали швидко. Білки, що по всьому лісі стрибають, чимало розповіли, і лисиця не лишила редакцію газети без інформації, і тхір багато цікавого повідав. Почали відбирати, що друкувати у першу чергу. Як ведмідь напився — того не можна, бо як почує ведмідь, то всім несолодко буде: прийде до редакції й розвалить усе. Як кабан віз жолудів у білок забрав та й собі...