Taras

Кімнатні рослини визирали у вікно.  Вони побачили, як весняна травка, а за нею і сонячні  кульбабки, тягнуться до сонця. – Які вони самостійні, – замилувалась півонія. – Ні, це нам пощастило, – заперечила дифенбахія чарівна. – Ми живемо просто розкішно, не треба ні про що піклуватися, завжди дають чисту водичку, –  простодушно додала фіалка. – Точно, нас поливають і доглядають, – дифенбахія почувала себе головною в цій кімнаті. Двері відчинились і до кімнати ввійшли мама з донькою. – Поставимо його до інших квітів, доню. – А наші квіти не будуть...

— Готуйся, Людонько, буде тобі День Народження! — оголосила мама і поставила в холодильник величезний торт, зроблений на замовлення. Люда зааплодувала від радості в долоньки. Ура, їй сім років! Треба Валерці сказати! Вона побігла до сина сусідів, вони з Валерою товаришували, йому в квітні місяці вже виповнилось сім, ходить гордиться, а восени вони підуть в перший клас. — Валерка, приходь до мене на День Народження, мама дозволяє! І батьків твоїх вона вже запросила телефоном! — А торт буде? — На замовлення зробили! Мама поставила в холодильник. — А як його...

Жили собі чотири брати – Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий океани. Жили добре, не сперечались між собою. Та ось до них завітала красуня — Зірка з неба. Вирішила вона своєю вродою помилуватися в водному зображення, як в дзеркалі. Побачили її брати і покохали до нестями. Почали один перед одним хвалити себе, показувати силу-силенну. Тихий океан розмовляв неголосно, але поважно. Він же найбільший за площею, глибиною та віком. — Виходь за мене заміж, красуня, я хоч і старий, але мудрий – подарую тобі Маріанський жолоб. Я найбільший, маю двадцять п’ять...