Ближче до народу

Ведмедеві підказали, що настав час покращити стосунки з лісовим людом. А то всі його бояться і тікають від нього. А щоб ведмедеві накази виконувались, треба, щоб було кому їх слухати. Отже, ведмідь вирішив взяти участь у лісових справах.

Надумав він пройтися лісом, подивитися, чи всюди чисто, чи зручно ходити. Пройшовся — краса! Просіки широкі, хоч у м’яча грай, кущі підрізані, трава підстрижена. Тільки чомусь звірів немає і чимало дерев порубаних на узбіччі лежить.

Іншим разом узявся ведмідь допомогти лісову пожежу гасити. Заліз на сосну і заходився згори на пожежу плювати. Так він там сидів, допомагав, аж поки стовбур запалав. Ледь не вбився ведмідь, злізаючи з тої сосни.

Нещодавно спало ведмедеві на думку допомогти бобрам рибу ловити. Ведмеді — вони рибу ловлять, але з берега і на мілині. А наш ведмідь поліз на середину ставка, там де глибоко. Ну і, звісно, пішов на дно. З води його видри витягали, ще й рибину в зуби засунули, щоб не так соромно було. А ведмідь оговтався і каже: “Оце так занурення вийшло! Скільки ж у вас на дні ставка цікавого! Треба, мабуть, ставок осушити та роздивитися , що воно там є”.

А простий лісовий люд дивиться на все це невігластво і мовить один одному: “Ось який наш ведмідь сміливий, та й про звірів піклується: не жаліє себе, все для спільноти”.