Ішов якось кролик лісом і тягнув за собою візок із буряками. А назустріч йому кабан. — Братику кролику, — питає, — а що це в тебе у возі? — Буряки везу на базар продавати, — відповідає той. — А мито ти сплатив? — каже кабан. — Ти що, яке мито? Я ці буряки сам виростив. Мої вони, власні, зі свого городу, — здивувався кролик. — Та ні, вухастий, щось ти мене дуриш. Ану показуй, де твій город. Діватись нікуди, довелося кроликові залишати возик на узбіччі й повертатись із кабаном на...
Казки дивного лісу
Ведмедеві підказали, що настав час покращити стосунки з лісовим людом. А то всі його бояться і тікають від нього. А щоб ведмедеві накази виконувались, треба, щоб було кому їх слухати. Отже, ведмідь вирішив взяти участь у лісових справах. Надумав він пройтися лісом, подивитися, чи всюди чисто, чи зручно ходити. Пройшовся — краса! Просіки широкі, хоч у м’яча грай, кущі підрізані, трава підстрижена. Тільки чомусь звірів немає і чимало дерев порубаних на узбіччі лежить. Іншим разом узявся ведмідь допомогти лісову пожежу гасити. Заліз на сосну і заходився згори на пожежу плювати....
Одного дня в лісі сталась халепа: у лісовому озері зникла риба. А може, не зникла, а просто клювати перестала, хто її, мовчазну, знає. Але лісові рибалки, бобри із видрами, захвилювалися: як риби не буде, то й самим харчуватись не буде чим, і діти голодні будуть. Послали бобра до правління лісу з вимогою негайно щось робити, бо ж лихо! Ведмідь першим ділом скликав правління лісу для обговорення ситуації. “Це у нас незвичайне природне явище, — каже лось. — Надзвичайна спека призвела до зменшення рівня кисню у водоймі, через що рибі дихати...
Один дрібний кабанчик за якісь там послуги начальству отримав від правління галявину. В особисте користування. Оскільки кабанчик був невеликого розуму, то вирішив ту галявину продати. А хотів він за неї чимало — віз жолудів. Охочих не було, та й жолуді того року не вродили. Коли борсук прийшов і каже: “Віз не віз, а три діжки я тобі дам, а на галявині город влаштую”. “Давай”, — погодився кабанчик. Борсук привіз ті діжки, а кабанчик собі міркує: “Як три діжки привіз, то, мабуть, дуже хоче мою галявину. А галявина чудова, з усіх...
Вирішили звірі в лісі демократію і гласність розвивати. Від одностайного схвалення рішень правління перейти до конструктивної критики. А щоб голос розуму було краще чути, вирішили видавати лісову газету. Новин назбирали швидко. Білки, що по всьому лісі стрибають, чимало розповіли, і лисиця не лишила редакцію газети без інформації, і тхір багато цікавого повідав. Почали відбирати, що друкувати у першу чергу. Як ведмідь напився — того не можна, бо як почує ведмідь, то всім несолодко буде: прийде до редакції й розвалить усе. Як кабан віз жолудів у білок забрав та й собі...
Одного разу в зайця стався напад альтруїзму, і вирішив він роздати лісовим звірам надлишки капусти. Про що й повідомив сороку, а та вже рознесла новину лісом. Першим прийшов ведмідь. Походив навколо капусти, поклацав язиком. Каже зайцеві: “Оце би хто мені її до барлогу приніс, то я б забрав тоді. А так — іще й на собі її перти. Не візьму”. Наступним був вовк. “Хех, — каже, — от якби капуста твоя м’ясом пахла, можна було б поласувати”. Лисиця — та взагалі й казати нічого не стала. Подумала: “А давай, зайче,...
Якось бобер із єнотом засперечалися, як краще ловити рибу. — Рибу краще ловити з води, — повів мову бобер, — досвід поколінь бобрів це доводить. — Та ні, — відповідає єнот, — рибу треба ловити з берега або з корча. От дивись: сідаю я на корч… Хоп… і риба в лапі. — Ну, скажеш таке, — сперечається бобер. — Багато ти лапою наловиш. А з води я тобі десяток натягаю за той же час. Пірнув — а в зубах три рибини за один раз. І так вони переконували один одного,...
Лиса загризали блохи. Він просто скаженів, але не міг їх позбутись. Що лиш робив, але блохи з’являлися знову. Лис пожалівся про свою халепу дятлові, котрий мешкав неподалік. А слід зауважити, що за тих часів дятел харчувався зерном на луках. От дятел і каже лисові: — А що, давай я спробую в тебе бліх половити. Все ж тобі легше, ніж по кущах лазити, хутро своє псувати. — Давай, — погодився лис. Тоді дятел всівся на лиса, і ну видзьобувати бліх по одній. Але, щоб зернятко витягти з колоска, треба мати гострого...
Кабан був гладким, опецькуватим. Великий дикий кабан, який умів шукати гриби і жолуді, й на них він від’ївся. Але кабану дуже не подобалося, коли хтось називав його жирною свинею. Хоча він нею фактично й був, але таке звертання ображало його власну гідність. Тоді кабан звернувся до правління лісу із вимогою заборонити називати його жирною свинею. Правління не захотіло сваритись із поважним мешканцем і ухвалило рішення називати кабана не інакше ніж якісно відгодованим свином. На цьому й порішили, і кабан задоволений побіг у своїх свинських справах. Аж якось почула про відгодованого...
Сірому вовкові завжди чогось не вистачало. Зайця з’їсть — замало. Разом з іншими вовками козулю зажене — теж на всіх малувато. А хотілося йому, щоб завжди було їжі вдосталь і дах над головою. Ось одного разу сидів сірий на пагорбі, і як когось побачить на дорозі, починає йому скаржитись на своє життя. Почув це один хуторянин, який ішов тою дорогою, і думає: “А якби цього вовка посадити у власному дворі, щоб попереджав мене про перехожих?” — Вовчику-вовчику, підеш до мене? — запитує. — Я тебе годуватиму, а ти мені за...
