Як лисичка Івана-баштанника зробила царевичем
У якомусь-то царстві, у якійсь державі жив собі багатий пан. Знадобився тому панові наймит,— нікому було свиней пасти. Посилає пан прикажчика шукать свинаря.
— Тільки,— каже,— з такою умовою, що, як вибуде рік, то дам йому шмат поля на рік, а не вибуде, то нічого не плачу́.
Пішов прикажчик по селу, розпитує:
— Чи нема де якого нетяги?
— А там і там,— кажуть,— живе дуже убогий парубок,— він піде.
Ото й найняли того парубка. Вибув він рік, і дали йому шмат поля.
Іде парубок від пана та й думає: «Служив я,— думає,— рік, вислужив шмат поля. Що мені з ним робити?» Думав-думав: «Посію баштан… чи не розбагатію?» Думав-думав: «А чим же я,— каже,— те поле виорю, що в мене ні волів, ні плуга?..» А далі й надумав: «Піду до пана». Приходить:
— Пане,— каже,— любий пане,— каже,— милий! Служив я у вас рік, вислужив шмат поля, та нічим мені зорать його. Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам відробив.