Лісова пригода Катрусі
Недалеко від лісу жила собі дівчинка Катруся з мамою. Вона була весела, привітна, лагідна, дуже любила співати. Одного разу мама попрохала Катрусю: «Донечко, сходи до лісу, та назбирай ягідок на пиріжки, але ні в якому разі не заходь далеко». Зібралася дівчинка, взяла кошик та пішла до лісу.
Дорогою, щоб не сумувати, Катруся співала. На шляху їй траплялися різні квіти, ягідки, іноді навіть, гриби, які дівчинка поклала до кошика, щоб порадувати любу матусю.
Все далі й далі заходила дівчинка в ліс і раптом зрозуміла, що заблукала. Стало ясно Катрусі, що не послухала маму та й відійшла далеко від домівки. Сіла дівчинка на травичку та гірко заплакала.
Раптом вгорі дівчинка почула якийсь шурхіт — підняла голову догори, та побачила білочку, яка своїми маленькими оченятами дивилась з цікавістю на неї. В травичці зашелестіло, поки опустила голову вниз. Катруся під ногами побачила їжачка, який теж з цікавістю дивився на дівчинку:
«Любі звірята! Допоможіть мені повернутися додому, — попрохала дівчинка, мене чекає моя матуся».
Катрусі здалося, що звірята її зрозуміли, але нічого не відповіли, лише білочка перестрибнула на інше дерево, а їжачок пошурхотів далі.
Знову заплакала дівчинка, і тут раптом з’явилася неймовірної краси дівчина в зеленій сукні з довгим рудим волоссям. Це була лісова Мавка, про яку чула Катруся від своєї мами. Вона прийшла на допомогу дівчинці, бо лісові звірята розповіли їй про дівчинку, яка заблукала.
Мавка лагідним голосом заспівала знайому Катрусі пісеньку і заспокоїла її та повела лісовою стежиною. Невдовзі дівчинка побачила вже свій будинок, зраділа та подякувала Мавці, яка лише посміхнулась і зникла.
Розповіла про свою пригоду Катруся мамі, а мама погладила доньку по голівці, поцілувала і сказала:
«Завжди люби ліс, доню, і він тобі віддячить добром!»
