Наші чари

Одного разу, у далекому краї, жила маленька дівчинка, на ім’я Аліса. Вона була дуже допитлива і завжди ставила багато питань. Одного разу, після того, як вона прочитала книжку про чаклунство, вона запитала бабусю:

Аліса: Бабусю, а чи існують справжні чари?

Бабуся: Звичайно, ні, моя дорога, це все лише казки.

Аліса: Але в книжці було написано, що є чари, які допоможуть літати на мітлі!

Бабуся: О, це дуже цікаво. Можливо ми можемо дізнатися більше про це разом. Якщо ти хочеш, можемо почати пошук чаклуна разом!

Аліса: Так, так, бабусю! Я дуже хочу дізнатися більше про це!

Так Аліса і її бабуся розпочали свою подорож у пошуках чаклуна. Вони пройшли крізь ліс, попливли на човні та навіть пролітали на повітряній кулі, але ніде не могли знайти жодного чаклуна.

Аліса: Бабусю, може ми повернемося додому? Я втомилася.

Бабуся: Добре, моя дорога, повернімося додому.

Коли вони повернулися додому, Аліса відчула себе дуже засмученою, тому що вона так дуже хотіла знайти чаклуна. Але тоді вона побачила, що на столі лежить книжка з чаклунством, і зрозуміла, що найбільші пригоди можуть трапитися саме у її уяві.

Аліса: Бабусю, я думаю, що найкращі чари — це ті, які ти можеш створити сама у своїй уяві.

Бабуся: Так, Алісо, ти абсолютно права! Твоя уява може дати тобі неймовірні пригоди!