Замок біля моря

Поділитися

Давним-давно, невідомо коли, жив собі один король. І було в нього три сини. Роки минали, король старів, а сини мужніли. От і настав час обирати спадкоємця престолу, але кого? Старший син був романтиком, середній був вправним воїном, а молодший ще ніби як зовсім юний для престолу. Подумавши, король вирішив дати шанс усім трьом. Зібрав він синів та й каже:

— Старий я вже став, і комусь доведеться зайняти моє місце. Всі ви гідні звання короля, тому я вирішив дати вам завдання, і той, хто краще з ним впорається і стане новим королем. Отже, слухайте: я завжди хотів пожити на березі моря, та на жаль часу на відпочинок у мене не було. Тому той, хто збудує мені найкращу фортецю біля моря, де я спочиватиму до самої смерті, тому і дістанеться корона.

Отже, зібралися принци, взяли з собою по доброму мішку золота та й вирушили виконувати батьківське завдання. Старший син вирішив будувати фортецю біля моря, на піску, що би батько далеко не ходив. Середній почав будувати споруду на краю урвища, щоби батько міг любуватися краєвидом з висоти. А молодший зібрався будувати замок десь посеред лісу, за дві години верхом на коні до моря. Щоби король був у безпеці.

Минув час і королевичі покликали батька відвідати збудовані замки. Завітали вони до споруди старшого сина. Краса, що очей не відвести. Спокійне море легкими хвилями відбивалося від стін замку. З фортеці були збудовані сходи, які вели до самісінької води. Над головою кружляли чайки, а вдалині плескали по поверхні моря дельфіни. Сподобалось королю фортеця, от і каже він:

— Перечекаємо ніч, відпочинемо, а вранці поїдемо дивитися на інші споруди, — а сам тихенько повернувся обличчям до моря, та й шепоче: Володарю морів, допоможи мені обрати гідного короля. Покажи, яким лютим буває море.

Та й пішов він спочивати разом із синами. А вночі здійнявся сильний шторм, який майже вщент розніс фортецю. Король разом з принцами ледве врятувалися. Наступного дня, вони поїхали до замку, який стояв на краю урвища. Споруда середущого сина також сподобалась королю. Краса, що очей не відведеш. Посеред двору фортеці стояв фонтан, з якого розтікалася морська вода, а на краю схилу був збудований величезний балкон, з якого можна було вічність дивитися на море. От і каже він синам:

І знову здійнявся сильний шторм, який хвилями зруйнував частину скелі, на якій стояв замок й половина споруди впала у море. Король разом з принцами ледве врятувалися. Наступного дня вони поїхали до фортеці молодшого сина, яка знаходилася посеред лісу. Здивувало це батька, та й питає він:

— Сину, а де ж море?

А той відповідає йому:

— Батьку, вашу фортецю, ще ваш прапрадід збудував і вона досі стоїть як нова. А до моря тут години дві, верхи на коні. Та найголовніше, посеред замку, я збудував високу вежу, з якої видно усе навколо. А найкращі вчені змайстрували вам телескоп, щоби ви могли розгледіти ту красу, яка знаходиться навколо вас. Завдяки йому і море буде як на долоні.

Задумався король, та й мовив:

— Добре, перечекаємо ніч, відпочинемо, а вранці подивимося, що робити далі, — а сам тихенько повернувся обличчям до моря, та й шепоче: Володарю морів, допоможи мені обрати гідного короля. Покажи, яким лютим буває море.

І знову цілу ніч лютує море. Та як би воно не старалося, хвилі так і не дістали стін фортеці. Прокинувся король в ранці, дивиться, а фортеця як стояла посеред лісу, так і стоїть. Подумав він трішки, та й мовив:

— Нарешті я поспав. Та так міцно спав, що навряд чи щось мене могло розбудити. Ну що ж, сини мої, я дав вам завдання, яке мало вирішити, хто стане наступним королем. Усі ваші споруди були гарними, та відпочити я зміг лише в одній, тож наступним володарем корони стане молодший син, який подумав не тільки про красу, а й про мою особисту безпеку.

Так найменший син короля став володарем престолу. А ви, сподіваюся вивчите цей урок й ніколи не будете жертвувати безпекою заради краси.